Не читайте радянських газет. 9 правил життя без промивання мізків
Почну з історії. Двоє друзів, які колись разом вчилися у ВНЗ, потім працювали в одній ІТ-компанії, дружили сім'ями, - сучасні люди, з математичним складом розуму, скептичні, іронічні - раптом відразу стали ворогами. Майже будь-яку розмову тепер закінчувався взаємними нападками, образами. Врешті-решт вони взагалі перестали спілкуватися. А почалося все з того, що один в період українських подій в 2014 році півроку пропрацював в київській філії компанії, дивився українське телебачення і слухав місцеве радіо, а інший залишився в Москві і отримував інформацію з російських джерел. Коли вони зустрілися, кожен був упевнений, що інакше "промили мізки". І мали рацію обидва.

Зміст статті
Щоб зберегти голову ясною, не допустити розладу у відносинах з близькими, важливо навчитися протистояти навіюванню і маніпуляції. А для цього варто розібратися, як діє механізм "промивання мізків".
Як працює механізм "промивання мізків"
Вперше термін brainwashing вжив в 1950 році журналіст (і одночасно співробітник відділу пропаганди ЦРУ) Едвард Хантер. У своїй статті він буквально переклав на англійську китайський вислів "сі-НАО" - "промивати мізки": так говорили про методи примусового переконання, якими викорінювали "феодальний" склад мислення у китайців, вихованих ще в дореволюційну епоху.
Не читайте за обідом радянських газет
Пізніше було детально описано, як за часів Корейської війни 1951-1953 років, яку вели між собою дві Кореї - Південна (серед її союзників були США) і Північна (на її боці воювала армія Китаю), китайські комуністи в керованих ними таборах для військовополонених домагалися глибоких поведінкових змін у американських солдатів.
Спочатку "об'єкт" ізолювали від звичного оточення і альтернативних джерел інформації, щоб колишні установки і переконання не підкріплювалися ззовні. Далі наступала черга життєво важливих потреб: людину позбавляли їжі, сну, елементарних зручностей. Дуже скоро він ставав безвольним і безпорадним: якщо не задовольняються базові потреби, цінності та переконання волею-неволею відходять на другий план. Коли жертва фізично і духовно скінчився і ставала повністю залежною від "господарів", їй вселяли нові "істини". За хорошу поведінку - відмова від колишніх поглядів - потроху видавали їжу, дозволяли спати, покращували умови. Поступово людина приймала нову систему цінностей і погоджувався співпрацювати.
При маніпулюванні масовою свідомістю фізичні методи не застосовуються, але в хід йде той же "трьохскладена" механізм: відключити раціо (знизити критичність мислення), викликати страх (створити загрозу), підчепити на "гачок рятувальника" (запропонувати вихід).
Маніпуляція, крок перший: відключити раціо
Зазвичай ми досить критично сприймаємо отримувану інформацію - людині взагалі властиво інстинктивно чинити опір новому, нічого не приймати на віру. Ми прискіпливо розглядаємо черевики, які збираємося купити, нюхаємо їжу, перш ніж покласти її в рот, з підозрою ставимося до новин: "Та нічого, такого не буває". Але при зомбування наше раціо вже не працює, і ми готові повірити у що завгодно. У нас "відключають" критичність, і ми починаємо оперувати образами і "фактами" штучно створеної і нав'язаної нам соціальної міфології.
Доведено, що в масі нас обдурити легше, ніж кожного окремо. Спілкуючись, ми впливаємо один на одного, заражаємося чужими емоціями. Вплив на одну людину вимагає особливого професіоналізму, а в масах зараження відбувається миттєво - важко "крокувати правої", коли все навколо "крокують лівої". Ефект натовпу спрацьовує, навіть якщо кожен з нас сидить в окремій квартирі, але при цьому дивиться одну і ту ж телепередачу.
Маніпуляція, крок другий: викликати страх
Як перетворюють дорослого раціональної людини в довірливу дитину? Таким чином усуваючи його базових потреб. Як ні парадоксально, цей же метод застосовується в рекламі. Звичайно, нас не позбавляють їжі, води або сну, але занурюють в уявний світ нестачі найнеобхіднішого: чим талановитіший реклама, чим достовірніше образи людей, змучених недосипом, сексуальної незадоволеністю, голодом, спрагою, тим швидше ми перетворюємося в "переляканого дитини" і підкоряємося влади того, хто позбавить нас від мук за допомогою, наприклад, картопляних чіпсів, жувальної гумки з новим смаком або газованої води.
Головне - будь-яким способом змусити боятися. Чого завгодно: безсоння, голоду, фашизму, загрози дітям. Залякані люди підуть на все, навіть якщо їм це не вигідно. Наприклад, досить просто вимовити заклинання "міжнародний тероризм" - і ми вже не протестуємо, коли в аеропорту нас обшукують, змушують роззуватися і вивертати кишені.
Маніпуляція свідомістю передбачає гру на почуттях, звернення до страхів і забобонів, а вони є у кожного з нас. Обіграються національні стереотипи, міфи. Кожен народ чогось боїться або ненавидить. Наприклад, для росіян за словом "фашизм" - мільйони загиблих, ненависть до ворогів, що щось дуже страшне. І контекст вже не має значення. Нам кажуть: "Ось він, фашизм!" - і тут же відкриваються двері в підсвідоме, оживають страхи, актуалізуються наші больові точки.
Б'ють в ціль і "мертві слова". У пропаганді це "фашисти", "бомбування", "хунта". У рекламі - "безсоння", "біль", "жага". У циганки інший набір: "змова на смерть", "вінець безшлюбності", "родове прокляття". Нас ніби заганяють у вузький простір, де немає місця аргументації, де в хід йдуть ярлики, де дійсність пояснюється простими формулами. "Мертві слова" не розраховані на критичне сприйняття. Вони повинні запустити певну емоційну реакцію: тривогу, відчуття загрози.
Не треба думати, що в жодній країні таке можливо, а в іншої немає. Звичайно, десь люди в цілому "дорослішими", раціональніше, а де то більш інфантильні, вселяє, що живуть міфами, емоціями, з "дитячим" свідомістю. Наш народ більшою мірою відноситься до "дитячого" типу. У нас і у наших батьків роками вироблялася звичка "ходити строєм" і абсолютно довіряти засобам масової інформації: раз написали в газеті або сказали по телевізору - значить, так і є. До того ж ми багато разів "поранена" нація, у нас багато реальних страхів, що засіли в підсвідомості: голод, репресії, революції, війни. Нам довелося випробувати дуже багато такого, з чого важко вирватися, але на що дуже легко впливати.
Маніпуляція, крок третій: ввести "гачок рятувальника"
Нас налякали, позбавили самовладання і здатності критично мислити. І ось коли ми вже відчуваємо себе жертвою і шукаємо порятунку, нам є "рятувальник" - і ми готові виконувати будь-які його накази.
Ця техніка непогано розроблена у циган. До мене на психотерапевтичні прийоми не раз приходили люди, у яких циганки витягли всі гроші. "Як же так? Мені не загрожували ні ножем, ні пістолетом ", - заднім числом дивувалися вони. А фокус простий. Спочатку циганка викликає прихильність до себе жертву. Потім раптом "помічає" порчу, вінець безшлюбності, пристріт і страшну хворобу. Будь злякається, а в стані афекту ми легко піддаємося навіюванню. У цей момент циганка перетворюється в "рятувальника": "Твоєму горю допомогти нескладно. Це пристріт заздрісника. Позолоти ручку... "І жертви віддають їм все добровільно.
Зіткнувшись з труднощами, ми шукаємо прості відповіді і прагнемо виправити ситуацію простими діями, в тому числі абсолютно необгрунтованими. У рекламі "порятунок" теж завжди пропонується за рахунок псевдологіка, вибудовування помилкової причинно-наслідкового зв'язку між явищами: пий цю каву - станеш багатим, жуй цю жуйку - сподобаєшся дівчатам, стирай цим порошком - і чоловік ніколи не піде до іншої.
Ви не співчуваєте Франції?
Пропаганда працює так само. Нас лякають тим, від чого нам по справжньому страшно: війнами, фашизмом, хунтою, убитими, пораненими. І на тлі всього цього кошмару показують - ось він, шлях порятунку: наприклад, створити сильну державу, яке захистить, якого інші бояться.
Що робити?
Спочатку зрозуміємо, що з нами відбувається, коли ми потрапляємо під приціл умілих маніпуляторів. Ми стаємо некритичними, мислимо нав'язаними стереотипами, задовольняємося простими відповідями на складні життєві питання, віримо тільки в свою правду, нетерпимі до чужої думки. Ми немов закриваємося в інформаційному коконі і радісно ловимо тільки "свою" інформацію. Ми перестаємо думати самі: починаємо говорити штампами, повторювати репліки з газет, теле- і радіопередач.
Біполярний спрощення веде до агресії. Але почати протистояння легко, а ось вийти з нього важко, адже відмовитися від своєї думки - для багатьох все одно що визнати поразку.
Щоб не піддаватися маніпулюванню, головне - стати дорослим. Що це означає? Повернути собі здатність аналізувати інформацію, зберегти незатуманенное свідомість з високим рівнем критичності, відмовитися від простих рецептів, адже крім чорного і білого є ще маса інших відтінків. Чим складніше людина сприймає дійсність, тим менше в ньому агресії.
Не читайте до обіду радянських газет
Тому можна спробувати наступне.
І, звичайно, не треба ображатися на владу, пропаганду або рекламу. У всьому світі правителі і інтелектуали - це два полюси. Влада, держава прагне до одноманітності, завдання держави - все спростити, адже важко, як говорив Міттеран, управляти нацією, яка знає 300 сортів сиру. А інтелектуал відтворює складність, його завдання - не боятися різноманітності, іншості, вміти бути в меншості і жити в умовах невизначеності, коли точно не зрозуміло, хто "хороший", а хто "поганий".