Чи можна запобігти дитячій ревнощі?

На перший погляд прояви дитячих ревнощів виглядають так зворушливо і забавно, що часто дорослі не надають їй серйозного значення. А ось дитині почуття ревнощів може доставляти зовсім недитячі страждання. Як же допомогти нашим малюкам впоратися з цим неприємним почуттям?

Зміст статті
  1. Як уникнути дитячих ревнощів у родині. Мамина школа. ТСВ
  2. Друга дитина в сім'ї

Як уникнути дитячих ревнощів у родині. Мамина школа. ТСВ

Якщо говорити мовою психологів, ревнощі - це почуття, викликане інстинктивним страхом втратити те, що вважаєш своєю власністю. У випадку з дітьми - це небажання ділитися батьківською любов'ю. форми прояви дитячих ревнощів багатоликі й різноманітні: неприйняття молодшу дитину старшим (чи навпаки) - постійне суперництво за увагу батьків-якщо дитина росте в сім'ї один - він може ревнувати одного з батьків до іншому-в старшому віці діти часто проявляють власницькі почуття щодо своїх друзів-подруг.

Дитяча ревнощі

Перші прояви дитячих ревнощів уважні батьки можуть помічати, коли дитина ще зовсім маленький. Як тільки малюк починає розуміти, що мама належить не тільки йому, у нього виникає неусвідомлене почуття страху її втратити. Перші роки ревнощі дитини поширюється тільки на найближче оточення родичів. Згодом же, потрапляючи в дитячий колектив, у дитини виникає ревне ставлення до своїх речей, особистої території і т.п. Правда, дитина швидко вчиться придушувати власницькі почуття, розуміючи, що заради миру і дружби з однолітками іноді краще пожертвувати своїми іграшками або поступитися місцем на ігровому майданчику. Що стосується ревнощів до близьких людей, то з цим впоратися малюкові буває куди важче. Дорікати дитини в цьому - категорично неприпустимо, тому що почуття ревнощів спочатку закладено в людській природі (в більшій чи меншій мірі).

Всі ми, дорослі, добре знаємо, що ревнощі - почуття тяжке і непривабливе, і наше завдання - допомогти своєму малюкові його подолати. Навіть якщо привід для ревнощів несуттєвий, а то і зовсім, на наш погляд, неіснуючий - для дитини він може стати початком серйозної психологічної проблеми. Чи можливо цього уникнути?

В очікуванні братика-сестрички

До появи нового члена сім'ї старшого дитини потрібно починати готувати ще під час вагітності. Причому, підносити майбутню подію потрібно не тільки в райдужному світлі ( "удвох вам буде веселіше, ви будете разом грати і дружити"), а й розповідати про реальні труднощі, які вас чекають в перший час. Поясніть, що всі новонароджені малюки спочатку багато плачуть, не дають спати ночами, вимагаю дуже багато уваги і турботи. Старший дитина повинна бути готовий до цих тимчасових труднощів, але в той же час він повинен точно знати, що мамина любов до нього нікуди не дінеться. Чи не дорікайте старшої дитини, якщо почуття любові до новонародженого братика або сестричку прокинеться у нього не відразу. Любов - не те почуття, яке може виникнути в примусовому порядку. Наберіться терпіння! Згодом ваш первісток обов'язково полюбить малюка, хоча без вашої допомоги тут не обійтися.

Частіше довіряйте старшій дитині нескладні доручення по догляду за малюком (але ні в якому разі не змушуйте!), Відзначайте, що його допомога для вас дуже важлива. Намагайтеся щоб ваш первісток не відчував, що йому стали менше приділяти уваги і турботи. Дитина повинна бути впевнений, що ваше ставлення до нього анітрохи не змінилося. Як би не було складно, намагайтеся не порушувати звичний для старшої дитини життєвий уклад: знаходите можливість, як і раніше, почитати йому перед сном, цікавтеся його справами, хоч зрідка ходите удвох на прогулянку (в кінці кінців, можна ж малюка на годинку інший залишити з татом або бабусею!)

Не змушуйте старшого ділитися своїми іграшками і особистими речами. Кожен має правою на свою власність! Якщо ж дитина сама виявить ініціативу поділитися з малюком своїми "скарбами" - всіляко заохочуйте добрі пориви ( "Подивися, як малюк радий, що ти дав йому свою іграшку, як він тобі посміхається!").

Друга дитина в сім'ї

Хоча, на жаль, є і такі чинники, яким протистояти дуже важко. По перше - стать дитини. Найбільше схильні до ревнощів і суперництва діти однієї статі, особливо хлопчики (у дівчаток це почуття згладжується за рахунок вродженого материнського інстинкту). По-друге - різниця у віці. Чим менше між дітьми вікова різниця, тим більше у них спільних точок дотику, а значить і приводів для суперництва. І тут вже, нічого не поробиш - в подібній ситуації "військові дії" між дітьми просто неминучі. І це нормально. Головне, щоб суперництво між братами-сестрами з часом не переросло в справжню ворожнечу або почуття неприязні. А це вже цілком залежить від тактики поведінки батьків.

Постарайтеся не забувати, що в основі дитячих ревнощів лежить НЕ шкідливість, НЕ важкий характер, НЕ закоренілий егоїзм, а всього лише прагнення отримати трішки більше вашої любові і уваги!