"По-третє, ми жили з його мамою": чому жінки йдуть від чоловіків

"По-третє, ми жили з його мамою...": чому жінки йдуть від мужей651 коментар

2 липня 2016 о 11:00
Діана Вашкель

Якою б не була причина, розлучення - це завжди дуже складний момент в житті пари. Депресія, сльози, безліч питань, страх перед майбутнім, занепокоєння за дітей, за те, що скажуть люди, самобичування, спроба змиритися з образою - це лише короткий список почуттів, які супроводжують цей важкий період. Втрачати того, з ким колись хотілося пройти через все життя, - не те, про що мрієш... Ми поговорили з кількома жінками, які побували заміжня, і попросили їх розповісти, що ж може змусити використовувати слово "чоловік" з прикметником "колишній".

"По-третє, ми жили з його мамою": чому жінки йдуть від чоловіків
Зміст статті
  1. Василиса, 25 років
  2. Анжела, 35 років
  3. Вероніка, 23 роки
  4. Олеся, 37 років
  5. Анастасія, 28 років
  6. Єлизавета, 51 рік
  7. Тетяна Александрова, психотерапевт вищої категорії медичного центру "Санте"

Василиса, 25 років

- Після 8 років стосунків я пішла від чоловіка, тому що йому потрібна була "мамка". Зручно адже, коли є дружина. Він забув, що дружина і улюблена жінка - це один і той же чоловік. Мені доводилося і працювати без вихідних, і встигати по дому все, намагатися виглядати добре завжди, так з боку я здавалася ідеальною дружиною, а ми ідеальною парою.

Спочатку у нього був свій бізнес, але як тільки там почалися проблеми, він опустив руки. Роботу на кого-то не розглядав. Ігри в танки стали улюбленим дозвіллям. Особистісного зростання не було. У якийсь момент я зрозуміла, що я не настільки сильна жінка, щоб тягнути за собою слабкого чоловіка!

Анжела, 35 років

- Я була одружена двічі. Перший шлюб був по величезній, як мені тоді здавалося, любові. Ми були студентами. Але все наше щастя було вбито побутом. Я не була згодна на життя в орендованій "однушки", де не було ні пральної машини, ні мікрохвильовки. Думка про те, що з милим рай у курені, зникла після того, як через п'ять років нашого шлюбу нічого не змінилося, крім величезних боргів за плечима. Піти було дуже важко. Мене не підтримував ніхто: ні батьки, ні близькі подруги, ні колеги. Було страшно, що сама не зможу впоратися, що нікому не буду потрібна.

Звичайно, коли пішла від чоловіка, багато плакала, ні з ким не спілкувалася, нікуди не ходила, але потім раптом щось сталося - і з забитої мишки я стала перетворюватися в впевнену в собі жінку. Я стала витрачати гроші на себе, купувати вбрання, зустрічатися з друзями. В результаті було багато шанувальників, серед яких я вибрала одного. Через два з половиною роки після розлучення я знову вийшла заміж. Він був значно старший за мене, забезпечений, дуже солідний. Перших два роки ми жили добре: їздили відпочивати, багато часу проводили разом. А потім виявилося, що крім мене є інші жінки, і він став проводити з ними час, яке могло належати мені, став їздити з ними в спільні відпустки... Я намагалася спочатку закрити очі, потім влаштовувала сцени, один раз навіть поїхала "розбиратися "з однієї з красунь. Коли злість, образа і ненависть стали переповнювати, я прийняла рішення піти. І пішла. Виходити заміж ще раз не боюся, але тепер я вже точно знаю, на що звертати увагу.

Вероніка, 23 роки

- Ми виявилися абсолютно різними: з різними поглядами на сімейне життя, на роль чоловіка і дружини в сім'ї, та й на життя в цілому. До весілля ми не жили разом, і, як виявилося, даремно!

По-перше, він надмірно правильний, сильно залежить від думки оточуючих, я - творча і спонтанна. Спочатку несхожість здавалася привабливою, але в підсумку все те, що він вважав моїм плюсами до шлюбу і що, за його словами, його в мені приваблювало спочатку, після весілля стало мінусами. Фраза "я думав, в сімейному житті ти поміняв" стала все частіше звучати в нашому домі.

По-друге, спочатку у нас був спільний бюджет, в якому чомусь ніколи не вистачало грошей на мене. Потім ми стали витрачати кожен те, що заробив, і стало ще гірше, так як це значно віддалило.

По-третє, ми жили з його мамою. Вона допомагала, але дуже сильно втручалася в наші відносини. А жити окремо і знімати квартиру чоловік не хотів, тому що в цьому випадку його мама залишилася б жити одна. Та й грошей було йому шкода на це.

А після народження дитини ми взагалі стали чужими людьми, просто партнерами по веденню спільного господарства і вихованню сина. А чи не люблячими батьками і дружинами. Відповідно, з мене і питав чоловік не як з коханої жінки, а як з колеги або партнера по бізнесу: навіть дрібниці перетворював в катастрофу і мою фатальну помилку, все більше продовжуючи дратуватися.

І в один день я сіла і задала собі питання: буде мені краще жити однією з маленькою дитиною без чоловіка або так, як жили, але в повній сім'ї і зі свекрухою? Однозначно вирішила, що краще одній.

Сьогодні я вже зустріла коханого чоловіка, і у мене все добре. Про прийняте колись рішення я не шкодую.

Олеся, 37 років

- Мій попередній шлюб не можна було назвати нещасливим. Ми зустрічалися три роки, потім одружилися. Батьки подарували нам квартиру, у кожного була своя машина. Я займалася улюбленою справою, фотографувала, а він, як то кажуть, заробляв гроші. Як і у всіх, у нас були проблеми, ми трохи лаялися, потім мирилися, в загальному, вистачало всього, але завжди відчувала себе красивою, щасливою жінкою, якій нема на що було скаржитися. Хоча була все-таки одна проблема, яка послужила причиною розлучення. Він не хотів дітей. Не те щоб взагалі. Ми часто обговорювали імена, якими б могли назвати дітей, в магазинах іноді затримувалися біля вітрин з дитячими товарами. Але на ділі я не могла умовити його народити малюка. Коли мені виповнилося 28, я вперше влаштувала грандіозний скандал з цього приводу. Не допомогло. Чи не допомагало і в 30 і в 32. Але як тільки мені стукнуло 34, я зібрала валізу і поїхала до мами. Вона мене підтримала, так як дуже хотіла онуків, а вік мій вже не давав часу на роздуми. Не буду брехати, я багато раз шкодувала. І навіть поверталася. Але я повинна була піти! Сьогодні я мама. Дитину народила в 36. Було складно, я постійно спостерігалася у лікаря, але я щаслива, тому що стала мамою. А якщо дасть Бог, то пику ще раз.

Якщо чесно, до сих пір не можу зрозуміти, що його зупиняло. У нього хороша сім'я, він не говорив ні про які дитячих травмах, і фінансовий стан теж дозволяло. Але сьогодні я вже не хочу в цьому розбиратися.

Анастасія, 28 років

- Для мене було важливо вийти заміж. Ось і вийшла. Я не замислювалася, якою буде моя життя з цією людиною. Ми намагалися щось ліпити разом, але нічого у нас не виходило. Я думала про розлучення, але все боялася поквапитися. Але ми все-таки розлучилися, так як я зустріла ту людину, з яким мені було добре. Хтось скаже, що це низько і соромно заводити стосунки, будучи заміжньою, але я вважаю, що чужі розмови - не привід не будувати власне щастя.

Єлизавета, 51 рік

- Так сталося, що людина, з якою ми виростили сина, який клявся мені у вірності і обіцяв ніколи не залишати, одного разу прийняв рішення завести роман на стороні. Я здогадувалася, але боялася собі зізнатися. Одного разу мені зателефонував син і сказав, що батько щойно познайомив його зі своєю новою жінкою. Не пам'ятаю, що я відчувала спочатку. Напевно, нічого, боляче стало потім, коли син допоміг батькові забрати речі і я залишилася одна. Мені і зараз страшно. Кому я вже потрібна? Радує тільки те, що у мене є син, який залишився зі мною, і маленький онук, заради яких я буду жити.

Тетяна Александрова, психотерапевт вищої категорії медичного центру "Санте"

- Офіційна статистика свідчить, що відсоток розлучень в нашій країні дорівнює відсотку розлучень в Західній Європі. Це 70% в першому шлюбі і 60% - у другому. Подружні дисгармонії неминучі, незалежно від географії. Криза відносин настає кожні 6minus-7 років. Потрібно вміти сідати за стіл переговорів, промовляти всі недомовки.

Звичайно ж, сварок уникнути не можна, але варто навчитися правильно розмовляти. Одна з найпоширеніших помилок жінки - намагатися з'ясувати відносини, але не знати, що таке мистецтво спору. Не кричіть один на одного, намагайтеся розмовляти спокійно або навіть пошепки. Під час сварки використовуйте слова радості, ласкаві звернення - "улюблений", "кохана". Якщо ж гнів неможливо контролювати, то робіть, як Катерина Друга: наберіть в рот води і не ковтайте до тих пір, поки не відчуєте, що заспокоїлися. Тільки після цього можна продовжувати розмову і бажано в спокійних тонах. Є ще один хороший спосіб: написати один одному список якостей, які слід змінити. Це повинні бути пункти, які категорично не влаштовують. Потім обговорити пункти і вирішити, що з цього можна змінити, а що - ні.

Якщо ж з'ясування відносин не припиняються і стає тільки гірше, - сходіть до психолога. Це точно піде на користь. Фахівець допоможе знайти причину конфлікту і дасть пораду, як це виправити.

І найголовніше, якщо вам здається, що відносини можна врятувати, що ви хочете вирішити накопичені проблеми, то завжди намагайтеся це зробити. Будьте щасливі!