Замість покарання: відшкодування шкоди, сімейну раду і ще 4 рішення
До тих пір, поки у батьків є варіанти дій в разі проблемного поведінки, і надія на те, що воно може змінитися, ситуація залишається складною, але не сприймається людьми як катастрофічна. Зміст проблемного поведінки в кожному випадку може бути різним. Для кого-то це брехня, для кого-то крадіжка, непослух, жорстоке поводження з тваринами та ін.

Зміст статті
Але коли дитина раз по раз робить щось, що батьки вважають неприйнятним, і при цьому сім'я вичерпала всі засоби в спробах з цим впоратися, ситуація починає сприйматися як безвихідна. У людей виникає відчуття втрати контакту з дитиною і втрати контролю над ситуацією. Однак якщо люди не бачать виходу, то це не означає, що його немає насправді. Ось ще кілька способів "розрулювання" складних ситуацій.
Відшкодування збитку
У роботі з деструктивною поведінкою є серйозне правило: фокус уваги повинен бути націлений не так на факт проступку, а на необхідність виправити / відновити зруйноване (довіру, предмет, відносини). Якщо дитина щось поцупив, то необхідно, по-перше, разом з ним знайти можливість повернути потерпілим їхнє майно (матеріальна компенсація) і обов'язково вибачитися (моральна компенсація).
Вести-Хабаровськ. сімейна рада
Безумовно, має велике значення вік дитини, його можливості інтелектуально оцінити ситуацію, життєвий досвід і т.д. Ідея полягає в тому, що, вступивши неправильним чином, треба визнати цей факт і потім постаратися компенсувати завдані збитки практичними діями. Для виховання дитини це важливіше, ніж покарання, тому що повертає дитині відповідальність і почуття власної гідності.
Використання природних і логічних наслідків
В цьому процесі є дві сторони: попереджувала зауваження дитині і констатація закономірного слідства його дій.
Під констатацією наслідків має на увазі не зловтіха з приводу невдач ( "А я що тобі говорила?! Я ж тебе попереджала! Ось так тобі і треба, іншим разом будеш розумніший"). А фокусування на діях і їх результаті: "Коли робиш так, то виходить ось це. Якщо хочеш змінити результат - зміни дії. Я готовий тобі допомогти ". Наприклад: "Ти розмовляв грубо зі своїм другом, і він більше не хоче з тобою спілкуватися, тому що ображений. Зверни увагу, люди не хочуть спілкуватися з тими, хто ображає їх словами. Ти можеш вибачитися і більше не робити так. Сподіваюся, він тебе простить ".
Попереджувальний зауваження означає, що ми не забороняємо дитині робити щось, мотивуючи це можливими негативними наслідками, а просто повідомляємо дитині про те, що може статися далі, і що у нього є можливість вибору, як вчинити. Наприклад: "Якщо ти залазити в калюжу, то твій одяг швидко стає брудною і мокрою. Тоді нам відразу доведеться піти додому ". Якщо дитина все одно полізе в калюжу, то, незважаючи на його протести і сльози, треба відвести його додому.
Зміст всіх цих дій дорослої людини - формування у дитини розуміння причинно-наслідкових зв'язків і відчуття усвідомленого вибору. Дитина вчиться помічати те, що відбувається і свідомо обирати, як вчинити в тому чи іншому випадку. Зрозуміло, це не застосовується в ситуаціях, небезпечних для життя і здоров'я, - там заборона однозначний і рішучий.
Сімейна рада
Коли хтось у родині робить серйозний проступок, це має негативні наслідки в тій чи іншій мірі для всіх членів сім'ї. Так чи інакше, сім'я обговорює те, що трапилося.
Більшість сімей використовують метод "сімейної ради", хоча по-різному називають його. Смисл: сім'я збирається разом, щоб обговорити якусь важливу проблему і спільно знайти рішення.
Всі члени сім'ї зосереджуються не просто на констатації негативного події, а на пошуках виходу і об'єднують свої зусилля заради спільної мети. Це принциповий момент. Метою зборів є не вирок або засудження, а прагнення спільно впоратися з проблемою, з якою один з членів сім'ї самостійно впоратися не зміг. Це альтернатива відкидання і осуду винного, які ніколи не приводять до позитивних змін.
Щоденники спостережень. Баланс позитиву і негативу
Трапляється, що для батьків проблеми починають мати більше значення, ніж позитивні моменти у відносинах з дитиною. Це пов'язано з тим, що труднощі доставляють незручності, а успіхи часто сприймаються як щось само собою зрозуміле. Ведення записів дозволяє дорослим зосереджуватися не тільки на проблемах, а на тому, що в спільному житті з дитиною є і позитивні події, і їх чимало.
Буває корисно записувати короткий хід подій, які дорослі спостерігають протягом певного періоду часу: поведінка дитини, його вчинки, що передували події, емоційний стан, вдалі / невдалі педагогічні прийоми та ін. Повертаючись до минулих записів, дорослий має можливість помітити значний прогрес не тільки в поведінці дитини, але і в своїй здатності вирішувати проблеми. Записи - це матеріальні свідчення змін, які значимі і для дитини, і для батьків.
У деяких випадках для дітей, у яких багато проблем, буває корисно заводити окрему "зошит успіхів". Для зусиль у змінах на краще дитина потребує ентузіазмі і вірі в себе (невдахи і "поганці" подібним ресурсом не володіють), і дорослим потрібно цей ресурс створювати. Завдання дорослого - допомогти дитині побачити позитивні зміни і записати або замалювати їх.
Вести-Хабаровськ. Анонс програми "сімейна рада". Поганий апетит дитини
Умови отримання бажаного
У деяких ситуаціях буває досить сказати дитині, що для отримання бажаного йому потрібно виконати певні умови. "Спочатку уроки, потім гуляти" - "Тиждень без двійок, і ми сходимо в зоопарк". Цей принцип непридатний до ситуацій, коли дитині просто, без всяких умов, треба виконати що-небудь. Наприклад, маленька дитина ніколи не переходить дорогу один без дорослого.
У той же час деякі обмеження людині легше прийняти, якщо він знає, що це не назавжди: у міру дорослішання дитини зростає його самостійність. Умовою в даному випадку може бути наступне речення дорослих: "Зараз тобі 8 років. Коли ти станеш старше (тобі виповниться 10 років) і будеш знати, як правильно переходити дорогу, зможеш розповісти і показати мені це, ти будеш переходити дорогу сам ".
Спільне з дитиною планування змін в поведінці
Ефективність покарань і заборон (зовнішній контроль) досить обмежена. Мета будь-якого виховання - сформувати внутрішній контроль у дитини. В основі самоконтролю лежить не страх покарання, а знання правил і норм соціальної поведінки, моралі, з одного боку, а з іншого боку - здатність їх дотримуватися.
Сумне оману деяких дорослих полягає в тому, що дитина повинна змінюватися сам, а дорослим достатньо вимагати від нього цих змін. Інша крайність - думати, що від дитини взагалі не треба нічого чекати, можна тільки робити все за нього. Насправді і при "авторитарному диктат", і при "потурання" дитині вкрай важко навчитися самостійності. Набагато ефективніше виявляється позиція дорослих, які розуміють важливість своєї участі в процесі формування нових поведінкових моделей у дитини.
В ході соціалізації дитина вчиться різним видам діяльності через спілкування з дорослими. Зазвичай послідовність наступна: спочатку дорослий щось робить для дитини, потім дорослий привертає увагу дитини до того, що він робить, пояснює і показує, як і що потрібно робити, щоб отримати бажаний результат. Наступний крок - дитина діє спільно з дорослим. Поступово співвідношення участі дорослого і дитини змінюється: від більшої активності дорослого і пасивної позиції дитини до більшої активності самої дитини і керівно-подбадривающей ролі дорослого. У міру того, як дитина засвоює навик "керувати собою", необхідність в зовнішньому керівництві з боку дорослого відпадає.
Далі буде.