Грета гарбо

Грета гарбо
Зміст статті
  1. Початок акторської кар'єри
  2. Гарбо в епоху звукового кіно
  3. Життя відлюдниці

Грета Гарбо (Англ. Greta Garbo, при народженні - Грета Ловіза Густафсон, швед. Greta Lovisa Gustafsson * 18 вересня 1905 - † 15 квітня 1990) - шведська і американська актриса, популярна в епоху німого кіно і "золотої ери" Голлівуду. Вважається однією з найбільших і найзагадковіших зірок Голлівуду. У 1950 визнана найбільшою зіркою німого кіно 20 століття. У 1954 році була відзначена почесною премією Оскар. У 1999 році зайняла 5 місце в рейтингу найбільших кінозірок за версією американського інституту кіномистецтва. Відома своїм амплуа загадкових, фатальних жінок і надзвичайно замкнутим способом життя, повною відмовою від реклами і спілкування з пресою і шанувальниками.

Грета Ловіс Густафсон (Greta Lovisa Gustafsson), відома як Грета Гарбо (Greta Garbo), народилася 18 вересня 1905 року в Стокгольмі (Швеція) в бідній родині. У 1918 році її батько помер від туберкульозу, і Грете довелося кинути школу і шукати хоч якийсь заробіток.

Спочатку вона влаштувалася прибиральницею в перукарні, потім служить в банку, потім їй вдалося отримати місце продавщиці у великому універмазі "Паб". Тут їй запропонували спробувати себе в якості моделі в рекламі. Її дебютом в 1921 році став ролик "Як не треба одягатися", після чого її покликали демонструвати купальники, потім дали ще кілька ролей в рекламі і короткометражних комедіях.

Початок акторської кар'єри

За одну з ролей їй присудили стипендію на навчання в студії "Драматен" при Королівському стокгольмському театрі драми.

У 1922 році комедійний режисер Ерік Петчер запропонував Грете маленьку роль у своїй новій картині "Петер-бродяга". Того ж року Грета вступила в школу драматичного мистецтва при Королівському драматичному театрі Стокгольма, де познайомилася з режисером Моріцем Стіллером, який придумав їй псевдонім Грета Гарбо, взявши за основу ім'я популярної в той час норвезької актриси Еріки Дарбі.

У 1924 році Гарбо виконала головну роль у фільмі, поставленому Стіллером за романом Сельми Лагерлеф "Сага про Йоста Берлінге". Наступну, третю драматичну свою роль в кар'єрі, Гарбо зіграла у фільмі класика німецького німого кіно Георга Пабста "Безрадісний провулок" (1925). Цей фільм миттєво ввів її в число висхідних кінозірок Європи.

Коли в 1925 році до Моріца Стіллера надійшло запрошення в Голлівуд, він домігся другого контракту для Гарбо. У Голлівуді Грета Гарбо знялася в двох фільмах "Потік" (1926) і "Спокусниця" (1926). Фільми пройшли успішно і з Гарбо уклали п'ятирічний контракт. Вона почала зніматися в кількох фільмах щорічно: "Плоть і диявол" (1927), "Любов" (1927, екранізація "Анни Кареніної"), "Божественна жінка" (1928) і т.д. Останнім німим фільмом Гарбо став "Поцілунок" (1929).

Гарбо в епоху звукового кіно

Коли настала ера звукового кінематографа, все чекали, як же заговорить "скандинавський сфінкс" (так називали актрису критики). Дебютом Грети Гарбо в звуковому кіно став фільм "Анна Крісті", за яким послідували картини "Роман" (1930 рік), "Натхнення" (1931 рік), "Сюзанна Ленокс: її падіння і піднесення" (1931 рік), "Мата Харі "(1931 рік)," Гранд Готель "(1932 рік)," Який ти мене хочеш "(1932 рік).

Всього Грета Гарбо зіграла в 10 німих і 14 звукових фільмах.

Фільм "Гранд-Готель" в 1932 році був удостоєний премії "Оскар". Потім деякий час Гарбо не знімалася через конфлікт щодо умов її контракту. Зрештою керівництво MGM поступилося і склало новий контракт, який представляв Гарбо виключні права.

В середині 1930-х років Гарбо зіграла три цікавих для неї ролі: королеву Христину (1933), Анну Кареніну (1935) і Маргариту Готьє (у фільмі "Камілла" або "Дама з камеліями", 1936).

У 1938 році Грета Гарбо знялася в комедії "Ніночка", але успіху не мала. Після провалу останнього свого фільму "Дволика жінка" (1941) актриса назавжди покинула кіно.

У 1951 році Грета Гарбо прийняла американське громадянство.

У 1954 році актрисі була вручена спеціальна премія "Оскар" за видатний внесок у розвиток кіномистецтва.

Життя відлюдниці

Грета Гарбо майже півстоліття прожила самітницею в Нью-Йорку в апартаментах на Манхеттені під ім'ям міс Гарріетт Браун. На вулиці вона з'являлася тільки в темних окулярах, з репортерами та журналістами не спілкувалася. Її коло спілкування становили лише обрані: Черчилль, Ротшильд, Онассіс, члени шведської королівської сім'ї. Всі пропозиції знову повернутися на екран вона відкидала.

У 1970-ті роки стало відомо, що велика частина торгового центру на Родео-Драйв в Беверлі-Хіллз належить саме Гарбо. Крім того, вона володіла будинками в Нью-Йорку і в Швеції, а також унікальною колекцією живопису. Її фінансовими консультантами були найбільші фінансисти Америки.

Грета Гарбо померла 15 квітня 1990. Всю свою багатомільйонні статки вона залишила своїй племінниці Грей Райнсфілд і заповідала поховати себе в рідному Стокгольмі. Прах був похований через десять років після смерті актриси. Безліч юридичних складнощів призвело до того, що урна з її прахом дев'ять років зберігалася в похоронній конторі в Нью-Йорку. І тільки влітку 2000 року урну перевезли в Стокгольм передати землі в колі небагатьох близьких друзів.

Грета Гарбо в віці 20 років (1925 г.)

Поштова марка Німеччини із зображенням Гарбо

Кіно завантажити для домашнього перегляду