Лютецій

Лютецій
Зміст статті
  1. Історія відкриття лютецію
  2. Поширення лютецію

Загальна інформація

Лютецій (Рус. лютеций, англ. Lutecium, ньому. Lutetium n, Kassiopeium n) - хімічний елемент. Символ Lu, ат. н. 71- ат. м. 174,97. Відкритий в 1905 р незалежно трьома вченими Карл Ауер фон Вельсбаха, Жорж Урбаном і Ч. Джеймсом. Блискучий сріблясто-білий метал, відноситься до лантаноїдів. Хімічно активний. Кристалічна решітка гексагональна. Відомо більше 20 штучних ізотопів і ядерних ізомерів Л. Щільність 9,84- t плав 1660 ° С, t кип 3410 ° С. На повітрі Л. покривається щільною стійкою оксидною плівкою, при нагріванні до 400 ° С окислюється. Сер. зміст Л. в земній корі 8.10 -5 мас. %. Як і інші лантаноїди, Л. присутній в невеликих кількостях у багатьох мінералах иттриевой підгрупи рідкісноземельних елементів (ксенотим, ітріаліт, гадолініт, Самарський та ін.).

Історія відкриття лютецію

Шматки елементарного Лютецію

Історія

Відкритий в 1905 році трьома вченими незалежно один від одного: К. фон Вельсбаха, Ж. Урбаном і Ч. Джеймсом.

Походження назви

Від латинської назви кельтського поселення Лютеція (лат. Lutetia, або лат. Lutetia Parisiorum), яке в подальшому переросло в Париж. До початку 1960 років також використовувалася назва касіопій (Cassiopium) - запропонована Вельсбаха, хоча з 1914 року офіційно прийнято назву елемента - Lutecium, а з 1949 - Lutetium.

Поширення лютецію

Поширення

Як і інші лантаноїди, Лютецій присутній в невеликих кількостях у багатьох мінералах иттриевой підгрупи рідкісноземельних елементів (ксенотим, ітріаліт, гадолініт, Самарський та ін.).

Отримання

Після кілька складний процес відділення від попутних елементів його переводять оксид лютецію, потім за допомогою HF у фторид. Після чого відновлюють кальцієм. Решта кальцію зі сплаву відганяють плавкою у вакуумі.

Література

Мала гірнича енциклопедія. У 3-х т. / Под ред. В. С. Білецького. - М.: "Донбас", 2004. - ISBN 966-7804-14-3.