Едвін маттісон макміллан

Едвін Маттісон Макміллан (Англ. Edwin Mattison McMillan) (* 18 вересня 1907 році, Редондо-Біч, штат Каліфорнія - † 7 вересня 1991), американський фізик. Закінчив Каліфорнійський технологічний інститут в Берклі (1928) - з 1935 співробітник Радіаційної лабораторії цього інституту (з 1958 директор). Професор Каліфорнійського університету (з 1946). Основні праці по ядерній фізиці і техніці прискорення елементарних частинок. У 1940, опромінюючи уранову мішень нейтронами, виявив перший трансуранових елемента нептуний (в 1940-41 за участю Макміллана був відкритий плутоній). У 1945 (трохи пізніше В. І. Векслера та незалежно від нього) запропонував принцип автофазування. Нобелівська премія з хімії (1951, спільно з Гленом Сиборг) «за відкриття в галузі хімії трансуранових елементів».
Народився 12 вересня 1907 року в Редондо Біч (штат Каліфорнія) в сім`ї лікаря Едвіна Гарг Макміллана і Анни Марії Маттісон. Сім`я незабаром переїхала в Пасадени, де Макміллан здобув середню освіту. Займаючись в школі, відвідував публічні лекції в Каліфорнійському технологічному інституті, де пізніше спеціалізувався по фізіік, отримавши в 1928 ступінь бакалавра, а в наступному році став магістром природничих наук.
Докторська ступінь присуджена в 1932 Прінстонський університет за дисертацію про молекулярні пучки. Після цього він працював в Каліфорнійському університеті в Берклі як стипендіат Державного науково-дослідного фонду.
У 1930 Ернест Орландо Лоуренс (лауреат Нобелівської премії з фізики за 1939) побудував в Берклі першим циклотрон, прискорювач частинок, надає протонам і ядер атомів дуже високу енергію.
Коли в 1934 Лоуренс заснував радіаційну лабораторію в Берклі, Макміллан увійшов в число її співробітників. Він провів на циклотроні Лоуренса досліди, аналогічні дослідженням О. Гана і його співробітників Ф. Штрасман і Л. Мейтнер, вивчаючи дії нейтронів на уран. У 1940 Макміллан і його співробітник Філіп Ходж Ейблсон виявили, що розщеплювалися не всі ядра атомів урану, які зазнали удару нейтронами. Ті ядра, які захоплювали нейтрони, не наражаючись розщеплення, вели себе так, як передбачав Нобелівський лауреат Енріко Фермі: вони, внаслідок бета-розпаду, підвищували свій атомний номер (число протонів) з 92 до 93 і утворювали новий елемент, атом якого містив 93 протони й електрони. Цей елемент, названий ними нептунієм (по імені планети Нептун), став першим синтезованим трансуранових елементів. Дослідження по синтезу трансуранових елементів, розпочаті Макмилланом, продовжив в Берклі Г. Сиборг.


У Другу світову війну Макміллан, виконуючи замовлення військового відомства, займався гідролокаторами, мікрохвильовими радарами і ядерною зброєю, працюючи в Берклі, в Массачусетському технологічному інституті (1940-1941), в лабораторії радіо- та звукового зв`язку військово-морських сил США в Сан -Діего (1941-1942) і брав участь в Манхеттен (1942-1945).
Після війни став професором фізики в Каліфорнійському університеті в Берклі, а в 1954 - заступником директора радіаційної лабораторії Лоуренса. З 1958 до відходу у відставку в 1973 очолював цю лабораторію.
У 1945 Макміллан зайнявся удосконаленням циклотрона, що привело його до розробки синхротрона, однак двома роком пізніше радянського фізика академіка В. І. Векслера.


У 1951 Макміллану спільно з Сиборг була присуджена Нобелівська премія. Їх імена вперше з`явилися в списку нобелівських номінантів в 1948.
Після отримання Нобелівської премії Макміллан продовжував активно займатися науково-дослідницькою діяльністю аж до відходу у відставку з Каліфорнійського університету в Берклі в 1973.
Макміллан був пристрасним альпіністом і хотів, щоб його діти почали лазити на вершини раніше, ніж стануть говорити.
Помер 7 вересня 1991 року в Ель-Черріто (Каліфорнія).

Увага, тільки СЬОГОДНІ!