Землерийки

Землерийки, або землерийкою - узагальнена назва всіх дрібних ссавців, подібних (але не обов'язково споріднених) до представників родини мідіцевіх (Soricidae).

Землерийки
Зміст статті
  1. Обсяг поняття
  2. Екоморфологія "землерийок"
  3. Таксономія мідіцевіх (Soricidae)

Обсяг поняття

До "підряду" землерийок в різні часи відносили і нерідко досі відносять такі групи дрібних комахоїдних плацентарних ссавців, як
"Видра землерийки" (Potamogale) з сімейства тенреков (Tenrecidae),
"Їжакові землерийки", або гимнуров (Echinosorex) з сімейства їжакових (Erinaceidae),
"Деревних землерийок", або топай (Tupaia) з "власного" ряду "тупайеобразних" (Scandentia), близького до примітивних приматів,

"Слонових землерийок", або стрибунів (Macroscelididae), яких до цих пір "кидають" з тупайеобразних (Scandentia) до анагалід (Anagalida) і афротерій і навпаки (але ніяк не до "типових" землерийок, тобто мідіцевіх).
До землерийок відносять і "водяних землерийок", або рясоніжок (Neomys), "бурозубіх землерийок", або землерійкові (Sorex)), білозубих землерийок, або білозубок (Crocidura) та інших землерийок з родини мідіцевіх (Soricidae) - див. Внизу.

Екоморфологія "землерийок"

Всього життєва форма землерийок визначається примітивними станами більшості ознак у різних груп плацентарних ссавців. Серед цих ознак слід визначити такі: добре розвтнні нюх і (відповідно) носових відділ подовжений (часто в хоботок), зуби конічні або горбисті, слухові барабани і нерідко виличні дуги недорозвинені, мозок з незначною кількістю борозенок (або вони відсутні), сліпа кишка, як правило, відсутня. Харчуються переважно комахами (давня особливість більшості ссавців і особливість, з якою пов'язано наявність зубів колючим типу).

Землерийки відомі по всьому світу: з головних районів помірного пояса тільки Нова Гвінея, Австралія і Нова Зеландія не мають рідних до них представників сім'ї-в Південній Америці вони зустрічаються тільки на крайній півночі. Таке широке поширення визначається різнорізністю цієї екомофологічноі групи і широким поширенням по світу відповідної еконіші для гільдії дрібних наземних комахоїдних ссавців. У фауні Європи (включно з Україною) поширені тільки види сімейства мідіцевіх (Soricidae).

Таксономія мідіцевіх (Soricidae)

Останнім часом поняття "землерийок" часто зводять до обсягу сім'ї землерійкові (Soricidae), що входить в ряд (надзагону) комахоїдних (Insectivora). До мідіцевіх належать дрібні ссавці світової фауни і фауни Європи.

За останніми будівництво "Ссавці Миру" (Wilson, Reeder, 2005) до сім'ї мідіцевіх входять наступних 26 пологів (за алфавітом), представлені 376 видами:

Anourosorex, Blarina, Blarinella, Chimarrogale, Chodsigoa, Congosorex, Crocidura, Cryptotis, Diplomesodon, Episoriculus, Feroculus, Megasorex, Myosorex, Nectogale, Neomys, Nesiotites, Notiosorex, Paracrocidura, Ruwenzorisorex, Scutisorex, Solisorex, Sorex, Soriculus, Suncus, Surdisorex, Sylvisorex.

У фауні України сім'я Soricidae представлена трьома пологами - землерійкові, рясоніжка і белозубка. При цьому в кожній місцевості проживає, як правило, не більше 1-2 видів кожного з цих трьох родів. Три види з числа відомих в складі сучасної фауни України - землерійкові альпійська (Sorex alpinus), рясоніжка мала (Neomys anomalus) і белозубка белобрюхий (Crocidura suaveolens) - внесені до "Червоної книги України" (2009).