Географія швейцарии
Карта Швейцарії
Виконаним супутниковий знімок Швейцарії

Зміст статті

Регіональний поділ країни: Юра Швейцарське плато Альпи
Рейнський водоспад (нім. Rheinfall) - найбільший водоспад Європи [thumb = left] [/ thumb] Пагорби південніше Берна Географія Швейцарії
Швейцарія - держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. Кв. км. На півночі вона межує з Німеччиною (протяжність кордону - 334 км), на заході - з Францією (протяжність кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австрією (довжина кордону 164 км ) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північна межа частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить по горах Юра, південна - по італійським Альпах і Женевському озеру.
У Швейцарії можна виділити 4 райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.
Самим густонаселеним і найбільш економічно розвинена Північна Швейцарія (кантони Базель, Ааргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це найрівніннішій район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, на півдні заходить в передгір'ї Альп.
Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібург, Во, Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район включає в себе центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. Із заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу - Альпи.
Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі і Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні схили Альп і Фірвальдштетськоє озеро.
Найбільший, але водночас рідко населений район країни - Південна Швейцарія. Він включає в себе кантони Граубюнден, Тічино і Вале. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича і різноманітна. Тут найвищі гірські хребти, широкі долини і великі озера Лугано і Лаго-Маджоре.
Клімат
У Швейцарії виражені кліматичні відмінності, зумовлені висотами і впливом сонця і вітрів. Клімат вологий, на плоскогір'ї - помірно теплий, в горах - холодний. Добові температури в низинах в середньому коливаються протягом року від 10 до 16 ° С, влітку вони підвищуються до 27 ° С і більше. Жаркий місяць - липень, найхолодніший - січень.
Альпи і вічні сніги
Найвищі вершини Альп покриті вічними снігами. Снігова лінія піднімається до 2700 м на західних схилах і до 3200 м на східних. Взимку температура опускається нижче 0 ° С на всій території країни, за винятком північного берега Женевського озера і берегів озер Лугано і Лаго-Маджоре, частина яких належить Італії. Клімат там такий же м'який, як в Північній Італії, оскільки гори захищають від вторгнення холодних північних вітрів. У січні-лютому в умовах переважання високого тиску над Альпами встановлюється ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовим спортом. Південні схили в цей час отримують багато сонячного тепла.
У Швейцарії часто бувають різкі сильні вітри, що супроводжуються дощами і снігопадами. Навесні, влітку і восени переважають фени - теплі сухі вітри, що дмуть зі сходу і південного сходу. Оскільки потоки вологого повітря з боку Середземного моря піднімаються вгору по схилах Альп, а потім спускаються до Швейцарського плато, на південних схилах опадів випадає майже вдвічі більше, ніж на північних. Середня річна кількість опадів в Базелі (277 м над рівнем моря) - 810 мм, в Лозанні (375 м), на північному березі Женевського озера - 1040 мм, а в Давосі (1580 м), на південному сході країни - 970 мм.
Рельєф

Матергорн - символ Швейцарських Альп

Бернські Альпи в Гріндельвальді

Долина Лаутербруннену. Абсолютні висоти від 800 м до 4 000 м

Відступ альпійських льодовиків внаслідок глобального потепління. Ситуація в 1979, 1991 і 2002 роках

Альпи в районі Оберстдорф (Фельгорн) На території Швейцарії розрізняють три природних райони: гірський масив Юра на північному заході, Швейцарське плато (плоскогір'я) в центрі і Альпи на південному сході. Понад 70% території країни належить до двох гірських систем, Альп і Юри, розділених горбистим Швейцарським плоскогір'ям з численними тектонічними озерами. Максимальна висота - вершина Дюфур (4634 м).
Гори Юра
Гори Юра, що розділяють Швейцарію і Францію, простягаються від Женеви до Базеля і Шаффгаузені. У них чергуються гірські складки з переважанням вапняків і доліни- складки місцями прорізають невеликі річки, що утворюють долини з крутими схилами. Землеробство можливе лише в долінах- пологі схили гір покриті лісами або використовуються як пасовища.
Швейцарське плато утворилося на місці прогину між Юрою і Альпами. Поверхня плоскогір'я горбиста, в широких долинах розвинуте землеробство, межиріччя покриті лісами. Тут зосереджена велика частина населення країни, розташовані великі міста і промислові центри. У цьому ж районі сконцентровані найродючіші сільськогосподарські землі і пасовища.
Майже всю південну половину Швейцарії займають Альпи. Ці високі, нерівні, покриті снігом гори розчленовані глибокими ущелинами. У гребінчастий зоні - фірнові поля (зернистий лід, що складається з пов'язаних між собою крижинок) і льодовики (10% території країни). Широке дно головних долин використовується під поля і ріллі. Район рідко населений. Альпи є основним джерелом доходу, оскільки мальовнича природа високогір'я приваблює багато туристів і альпіністів. Найвищі вершини - Дюфур (4634 м) в масиві Монте-Роза на кордоні з Італією, Будинок (4545 м), Вайсгорн (4505 м), Матергорн (4477 м), Гран-Комбі (4314 м), Фінстераргорн (4274 м) і Юнгфрау (4158 м).
Грунти Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові грунти Швейцарського плоскогір'я і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, зносять ґрунтовий шар або оброблювані землі.
гідрологія

Женевське озеро, найбільше озеро Швейцарії У країні - широка мережа багатоводних рік, що належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. Велика частина Швейцарії зрошується Рейном (375 км в межах країни). Південно-західні райони відносяться до водозбірного басейну Роні, південні - до басейну Тічино і південно-східні - до басейну річки Інн (притоки Дунаю). Річки Швейцарії не мають судноплавного значення. На Рейні судноплавство підтримується тільки до Базеля.
Озера Швейцарії
Швейцарія славиться своїми озерами, яких на її території налічується майже 600. Мальовничі з них розташовані по краях Швейцарського плато - Женевське, Тунська на півдні, Фірвальдштетськоє, Цюрихское на сході, Невшательське і Більське на півночі. Більшість цих озер має льодовикове походження, вони відрізняються витягнутою формою і великими глибинами. На південь від осі Альп в окрузі Тічино знаходяться озера Лугано і Лаго-Маджоре.
Найбільші озера Швейцарії - Женевське озеро, площею 581 кв. км (з них 370 кв.км належать Швейцарії), Невшательське (216 кв.км), Цюрихское (89 кв.км), Більське (39 кв.км) і Цугське (38 кв.км).
Рослинність і тваринний світ
Ліси Швейцарії займають близько 1/4 території країни. На Швейцарському плоскогір'ї знаходяться масиви широколистяних лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи). На південному схилі Альп зростає каштан. На висоті понад 2000 метрів переважають хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни і модрини. По долинах - зарості вільхи. Вище (до 2800 м) розташовані субальпійські та альпійські луки, де навесні розцвітають крокуси і нарциси, влітку - рододендрони, ломикамені, тирлич і едельвейси.
В горах з ссавців зустрічаються сарна, куниця, заєць-біляк, альпійський бабак, кам'яний козел, лісіца- з птахів - беркут, глухар, дрізд, піщуха, стриж, сніжна куріпка, по берегах річок і озер - чайки, в їх водах - форель, голець, сиг, харіус та інша риба. Фауна і природні ландшафти охороняються в Швейцарському національному парку Енгадині і в лісових масивах Алеч і Дерборанс.