Фізичні процеси в поле тяжіння чорної діри

Фізичні процеси в поле тяжіння чорної діри
Зміст статті
  1. Квантові процеси в ергосфері
  2. Випромінювання чорної діри
  3. Чорні діри з колапсу зір

У ергосфери ч.д. можливі процеси, що призводять до зменшення енергії обертання ч.д., тобто, як виявляється, ч.д. може втрачати енергію. В тому числі, коли в ергосферу влітають частинок, що мала далеко від ч.д. енергію $ varepsilon_1 $ (включаючи енергію спокою), і розпадається на 2 фрагменти, то розпад може статися таким чином, що 1 частка впаде на ч.д., а інша, щодо злегка збільшивши власну швидкість в мить розпаду, перейде на таку траєкторію, що вилетить з ергосфери з величезною швидкістю.

Ця швидкість може набагато перевищувати і первісну швидкість підльоту фрагменти до ергосфери, і величину зміни швидкості при розпаді. У підсумку повна енергія вилетіла фрагменти $ varepsilon_2 $ виявиться більш $ varepsilon_1 $. Надлишок енергії $ varepsilon_2-varepsilon_1 $ черпається з енергії обертання ч.д. Енергія обертання ч.д. може зменшуватися до того ж при розсіянні електромагнітного магн. хвиль на ч.д. Розсіяна хвиля при конкретних умовах може бути інтенсивніше падаючої. Втрата енергії обертання ч.д. при розпаді фрагменти в ергосфери досягає максимуму, коли розпад трапляється на горизонті. При тому поверхня горизонту не змінюється. У всіх інших ситуаціях поверхню горизонту кілька зростає за рахунок енергії фрагменти, що впала в ч.д. Виявляється, що поверхня горизонту ч.д. не зменшується ні при яких процесах взагалі (крім повільного мимовільного квантового випаровування ч.д., про к-ром повідомляється далі). Напр., Ч.д. зможуть зіткнутися і злитися в одну. Частка їх енергії стане віднесена при тому за рахунок випромінювання гравитац. хвиль, однак горизонт виникла ч.д. стане по площі більше, ніж сума площ горизонтів початкових дірок. Ні за яких впливах (приливних і інших) ч.д. не може розділитися на 2 або більше число ч.д.

Квантові процеси в ергосфері

У ергосфери ч.д. зможуть протікати квантові процеси народження елементів. У сильному полі тяжіння ч.д. вакуум (надає собою фіз. поля в найнижчими енергетичному стані) не стійкий і з нього зможуть народжуватися фрагменти і античастинки, в цілому безмасові: фотони, нейтрино, Гравітон.

Народжені фрагменти, відлітаючи з ергесфери на нескінченність, забирають енергію ч.д. Типова частота $ omega $ народжуються фотонів по порядку величини дорівнює $ Omega $. Швидкість втрати енергії обертання ч.д. визначається співвідношенням:
$ Dvarepsilon_ {оберт} / dt approx Hbaromega ^ 2 $.

Дуже важливо, що вакуум нестійкий в поле тяжіння не тільки обертається ч.д., але ще і невращающейся. Це означає, що за рахунок квантових процесів невращающаяся ч.д. теж втрачає енергію, зменшуються її вага і розміри. Невращающаяся ч.д. випромінює як абсолютно чорне тіло з температурою T = 1011 (1015 / $ {mathfrak M} $) К, повна потужність електромагнітного магн. випромінювання L = 1010 (1015 / $ {mathfrak M} $) ерг / с, а час істотного зменшення багатьох ч.д. $ Tauapprox 10 ^ {10} ({mathfrak M} / 10 ^ {15}) ^ 3 $ років, де $ {mathfrak M} $ - значення багатьох ч.д. в м Наведені співвідношення показиввают, що квантові процеси абсолютно незначні для ч.д., що виникли з небесних світил з масами $ {mathfrak M} $ gt; 1034 р Хоча вони істотні для маломасивних первинних Ч., к-які мали можливість виникати на ранніх стадіях розширення Миру.

Випромінювання чорної діри

У міру зменшення багатьох ч.д. міць випромінювання має відбуватися, і в кінцевому рахунку маленька ч.д. породить могутній спалах жорсткого гамма-випромінювання (заключні 109 г ч.д. випромінює за, 1 с, що подібно до вибуху млн. мегатонни водневих бомб).

У справжніх умовах Миру ч.д., к-які мали можливість з'явитися з небесних світил, весь час збільшують власну масу за рахунок падіння на них газу і випромінювання, в т.ч. і реліктового випромінювання Миру. Підвищення багатьох ч.д. при тому втім як правило і мало, проте значно перевершує втрати за рахунок квантового випаровування.

Чорні діри з колапсу зір

Ч.д., що виникли в результаті колапсу великих небесних світил, зможуть викликати власним сильним гравитац. полем бурхливі процеси при падінні в них газу. Подібні газові потоки зможуть існувати особливо потужними, коли на ч.д., що входить до складу тісної подвійної зоряної системи, газ перетікає від зірки-гіганта. Газ, нагрітий при падінні в поле тяжіння ч.д., дає рентген. випромінювання, і по цьому випромінюванню ч.д. може виявитися знайдена. Можливо, 1 ч.д. вже знайдена подібним способом в рентген. джерелі Лебідь Х-1.

Ймовірно, що в центрі ядер галактик і квазарів існують надмасивні ч.д., з вагою до $ 10 ^ 8-10 ^ 9 {mathfrak M} _odot $, в поле тяжіння яких брало протікають бурхливі процеси, які є причиною активності ядер галактик і квазарів.

Літ.:
Зельдович Я.Б., Новиков І.Д., Теорія тяжіння і еволюція небесних світил, М., 1971- Мізнер Ч., Торн К., Уілер Дж., Гравітація, т. 3, пров. з англ., М., 1977- Фролов В.П., котрім дірки і квантові процеси в них, УФН, 1976, т. 118, ст. 3, с. 473- Торн К., Пошук чорних дір, пров. з англ., там же, с. 453.