Антисептика

Антисептика (Грец. - проти і - гнійний) - сукупність заходів, спрямованих на знезараження ран за допомогою хімічних методів.
На відміну від асептики, що використовує фіз. методи переважно для запобігання проникнення збудників інфекцій в рану, А. передбачає не тільки знезараження предметів, що стикаються з рани, а по можливості, і самої рани (іноді шляхом дії на організм в цілому).
Генезис
Лікування ран за допомогою вина, оцту, бальзамів та ін. Відомо з найдавніших часів, проте наукове обгрунтування антисептики стало можливим лише в 19 ст. завдяки працям франц. бактеріолога Л. Пастера. На основі цих робіт англ. вчений Дж. Лістер +1867 вперше використав антисептику в хірург. практиці. Лістер запропонував знезаражувати руки хірурга, рану і навіть повітря операційної за допомогою 5% -ного розчину карболової к-ти і довів, що такий метод запобігає нагноєння операційних ран. Часу почався невпинний розвиток антисептики.
Суч. медицина використовує як антисептичні засоби велика кількість різноманіть. речовин, що мають бактерицидну дію, добре зберігаються у вигляді розчинів і не розкладаються, потрапляючи в рану. Ці речовини не повинні занадто пригнічувати життєдіяльність тканин і викликати отруєння організму.
Поряд з місцевим застосуванням антисептичні засоби вводяться в порожнини організму, в м'язи, під шкіру (впорскування антибіотиків), в кров або приймаються всередину (сульфаніламіди). У мед. практиці антисептика широко поєднується з асептикою.