Імунна пам'ять

Імунна пам'ять - здатність імунної системи організму після першого взаємодії з антигеном специфічно відповідати на його повторне введення. Поряд зі специфічністю, імунна пам'ять - найважливіша властивість імунної відповіді.

Позитивна імунна пам'ять проявляється як прискорена і посилена специфічна відповідь на повторне введення антигену. При первинній гуморальної імунної відповіді після введення антигену проходить кілька днів (латентний період) до появи в крові антитіл. Потім спостерігається поступове збільшення кількості антитіл до максимуму з подальшим зниженням. При вторинної відповіді на ту ж дозу антигену латентний період скорочується, крива збільшення антитіл стає крутіше з вищим піком, а її зниження відбувається повільніше.

Імунна пам'ять
Зміст статті
  1. Імунна відповідь на антигени
  2. Імунна пам'ять як біологічна пам'ять

У клітинному імунітеті імунна пам'ять проявляється прискореним відторгненням вторинного трансплантата і більш інтенсивної запально-некротичної реакцією на повторне внутрішньошкірне введення антигену.

Імунна відповідь на антигени

Позитивна імунну відповідь до антигенних компонентів довкілля лежить в основі алергічних захворювань, а до резус-антигену (виникає при резус-несумісної вагітності) - в основі гемолітічноі хвороби новонароджених. Негативна імунна пам'ять - це природна і придбана імунологічна толерантність, яка проявляється ослабленою відповіддю або її повною відсутністю як на перше, так і на повторне введення антигену. Порушення негативної імунологічної пам'яті до власних антигенів організму є патогенетичним механізмом деяких аутоімунних захворювань.

Вироблення негативної імунологічної пам'яті - найбільш перспективний прийом подолання гістонесумісності при трансплантації органів і тканин.
Імунна пам'ять при відповіді на різні антигени різна. Вона може бути короткостроковою (дні, тижні), довготривалої (місяці, роки) і довічної. Наприклад, людина, імунізована правцевим анатоксином або живої поліомієлітної вакциною, зберігає імунну пам'ять до 10 років.

Імунна пам'ять як біологічна пам'ять

Імунна пам'ять являє собою різновид біологічної пам'яті, і принципово відрізняється від нейронної пам'яті за способом її введення, рівнем зберігання і обсягом інформації. Осноновні носії імунної пам'яті - довгоживучі Т-і В-лімфоцити, що утворюються при первинній імунній відповіді і продовжують циркулювати з кровь'ю і лімфою як специфічні попередники антиген-реактивних лімфоцитів. При вторинної відповіді ці клітини розмножуються, забезпечуючи швидке збільшення клону антітелообразующіх або антиген-реактивних лімфоцитів даної специфічності. З інших механізмів імунної пам'яті (крім клітин пам'яті) важливе значення мають імунні комплекси, цітофільні антитіла, а також блокуючі антитіла.

Імунну пам'ять можна перенести від імунного донора неімунного реципієнту, переливаючи живі лімфоцити або вводячи лімфоцитарний екстракт, що містить "фактор перенесення" або імунну РНК.

Введення інформації в імунній пам'яті здійснюється антигеном, хоча інформація про антиген до цього моменту вже існує в генетичній пам'яті, що виникла в процесі філогенезу і в онтогенетический пам'яті, зьявівілась в процесі ембріогенезу при диференціюванні лімфоїдних клітин. Інформаційна ємність імунної пам'яті - до 1010 біт на організм. У хребетних включається більше 100 біт на добу.