Симбиогенеза теорія

Симбиогенеза теорія (Англ. Endosymbiotic theory), також теорія ендосімбіогенезу або теорія послідовних ендосімбіозів - одна з теорій походження еукаріотичної клітини, згідно з якою походження мітохондрій і пластид вважається симбіотичних. Тобто зазначені органели були окремими внутрішньоклітинними бактеріями-симбіонти, що через збільшення ступеня взаємної залежності стали невід'ємною частиною клітини. За цією теорією, предками мітохондрій були альфа-протеобактерий (зокрема, Rickettsiales або їхні близькі родичі), предками пластид - ціанобактерії. Виникнення ядра залишається дискусійним, хоча припускають, що воно повинно автогенетічне походження.

Симбиогенеза теорія
Зміст статті
  1. Факти становлення теорії
  2. Деякі свідчення на користь теорії
  3. Деякі свідчення проти теорії

На сьогодні подібна позиція щодо походження пластид і мітохондрій приймається науковим співтовариством, визнається і той факт, що бактеріальні ендосімбіонти внесли вклад в формування метаболічних і сигнально-регуляторних систем не тільки в органелах, але і в цитоплазмі. На користь симбиогенеза гіпотези свідчать: 1) явища симбіозу в сучасному евкаріотічному світі, 2) явище використання паразитами генома господаря і явище горизонтального переносу генів і ін.

Історія

Деякі хронологічні віхи становлення теорії

1883 - тисяче дев'ятсот три роки - Шимпером (Schimper) і Кольору (Tswett, 1896), припускають можливість симбіотичного походження зелених рослин через об'єднання з організмом, пофарбованим у зелений колір, Фамінцин (1891) піднімає питання про симбіотичні відносини водоростей і тварин;

1905 рік - К. С. Мережковський робить припущення про виникнення пластид від синьо-зелених водоростей, теорія сімбіогенезісу;

Тисячу дев'ятсот дев'ятій - 1 910 року - теорія двох плазм Мережковського (мікоплазми та амебоплазми), як основа сімбіогенезісу. Постулирования семи симбіотичних актів.

1924 рік - розвиток Козо-Полянським поглядів Мережковського. "Органела клітини не є продуктами диференціації, але представляють результат підсумовування, приєднання та впровадження з боку перед тим автономних і вели самостійне існування життєвих одиниць" (рус.) (Цит. По Зеров, 1972).

1959 рік - Стокинг і Гіффорд (Stocking and Gifford) виявили ДНК в хлоропласті Spirogyra SP.

Один тисяча дев'ятсот шістдесят-сім-сам тисяча дев'ятсот сімдесят роки - відновлення і розвиток теорії ендосімбіозу Саган-Маргуліс (Sagan 1967 Margulis 1968 1970). Постулирования Рейвн (Raven, 1970) дев'яти кроків виникнення пластид.

1972 рік - Пиготт і Карр (Pigott and Carr, 1972) вперше встановили спорідненість пластидної і бактеріальної ДНК, порівнюючи пластидних ДНК Euglena sp. і ціанобактерії.

1975 року - Бонен і Дулітл (Bonen and Doolittle, 1975) показали, що пластидних гени Porphyra близькі до генам ціанобактерій, підтримуючи симбиогенеза походження. Роботи Кавальє-Сміс (Cavalier-Smith, 1975) і Тейлора (Taylor, 1975).

1981 року - Маргуліс (Margulis, 1981) представляє симбіотичні гіпотезу про походження джгутика евкаріотічноі клітини.

1986 рік - Пейс і ін. (Pace et al, 1986) на основі аналізу досліджень рибосомальної РНК підтримують симбиогенеза гіпотезу.

1991 рік - дослідження Согін (Sogin et al, 1991) еволюції РНК, підтвердження симбиогенеза гіпотези.

З 1991 року і до теперішнього часу - розшифровка пластидних і ядерного генома, цитологічні дослідження, накопичення інформації та перебудова існуючих філогенетичних дерев.

Факти становлення теорії

До появи ідей, описаних вище і нижче, існував традиційний погляд на походження і еволюцію евкаріотічніх клітин, який полягав в тому, що всі живі організми походять від єдиної предкової популяції в результаті накопичення різного роду мутацій під дією природного відбору. Ця гіпотеза отримала назву автогенетічноі. Однак ця гіпотеза не пояснювала подібності в будові пластид і прокаріотів клітин, неможливість виникнення цих органел de novo.

Андреас Шимпером [2] звернув увагу на те, що хлоропласти мають певні симбіотичні риси (Schimper, 1883). Така схожість також помітили російські ботаніки М. С. Кольору і А. С. Фамінцин. Ідея, пластиди виникли симбиогенеза з синьо-зелених водоростей, належить Костянтину Мережковскому (Mereschkowsky, 1905), власне, як і термін сімбіогенезіс. Ідеї цих дослідників не були сприйняті науковим співтовариством.

Гіпотеза про симбіотичного походження мітохондрій була запропонована американським біологом Іваном Валлін (Wallin, 1923) [3], що ознайомився з роботами Портьє (Portier, 1918 цит за Маргеліс Л., 1983).

Ці теорії були відкинуті за їх фантастичністю і непідтвердженість.

З розвитком досліджень пластидних генома, зокрема, методами електронної мікроскопії, молекулярно-генетичними та біохімічними методами дослідники повернутися до цих ідей.

Повернення і нове обгрунтування ідей ендосімбіозу пов'язано з роботами Лінн Маргуліс (Lynn Margulis). У своїй роботі 1981 року Symbiosis in Cell Evolution (Симбіоз і еволюція клітини) вона відзначала, що еукаріотичні клітини виникли як спільноти взаємодіючих організмів, висувається теорія про те, що пластиди виникли від самостійно існуючих бактерій, а мітохондрії придбали здатності до ефективного кисневого дихання ще тоді, коли були вільно існуючими бактеріями. Також була висунута гіпотеза про походження джгутика від бактерій-спірохет. Остання ідея не отримала підтримки, оскільки будова джгутиків відрізняється від структури прокаріотичних клітин.

Також розглядалася можливість того, що і пероксисоми мають симбиогенеза походження, хоча вони і не мають ДНК. Крістіан де Д. запропонував, що вони, можливо, були першими ендосімбіонтами, що дозволили клітинам витримати зростання кількості вільного молекулярного кисню в атмосфері Землі. Однак, це зараз вважається, що вони були сформовані de novo, а не в результаті симбіотичного походження (Gabald n et. Al, 2006).

З огляду на піонерний внесок в розвиток теорії К. С. Мережковського, симбиогенеза теорія отримала ім'я Мережковського-Маргуліс.

Відповідно до гіпотези Мережковського-Маргуліс, евкаріотічна клітина виникла внаслідок кількох ендосімбіозів: гіпотетична прокаріотична анаеробна клітина, здатна до фагоцитозу, захопила, проте не переварили аеробне гетеротрофну бактерію, яка перетворилася в мітохондрії. Захоплення ціанобактерії зумовило появу пластиди. Після цього, внаслідок автогенетічного процесу, пов'язаного з утворенням глибоких інвагінацій плазмалемми, навколо нуклеоид клітини-господаря утворилося ядро. Далі базальні тіла джгутиків трансформувалися в центри організації веретена поділу, в результаті чого спочатку виник мітоз, а потім мейоз.

Деякі свідчення на користь теорії

Свідоцтво, яке доводять, що мітохондрії і пластиди з'явилися, як результат ендосімбіозів, зазначені нижче:

Загальна схожість за формою, розміром, ультраструктурою мембран мітохондрій і бактерій, специфічними ферментними комплексами, мітохондрій та синьо-зелених водоростей;

Як мітохондрії, так і пластиди містять ДНК, відмінну від ДНК ядра клітини і подібну ДНК бактерій (тобто, з малою кількістю нуклеотидів і без гістонів організації);

Формування пластид і мітохондрій в клітині подібний бінарного розподілу бактерій. Неможливість освіти пластид і мітохондрій de novo;

Подібність на ультраструктурному і біохімічному рівні, наприклад присутність тилакоидов і специфічних хлорофілів, дуже нагадують творіння в ціанобактерій;

Відсутність повторів в деяких мітохондріальних і бактеріальних геномах, наявність поліцістронной транскрипції;

Наявність в пластидах і мітохондріях власного білкового синтезу;

Білковий синтез бактерій, мітохондрій, мітохондрій на рибосомах 70 S можна розділити еритроміцином, синтомицина, в той час коли циклогексимид, пригнічувач синтезу для евкаріотічніх 80 S рибосом, на бактеріальні та пластидних геноми не діє;

Збереження серед еукаріот, які отримали свої пластиди безпосередньо від бактерій (відомі, як Primoplantae), водорості глаукоцістофіти мають ціанопласти, що містять пептидоглікану муреин між оболонками і за будовою нагадують ціанобактерій.

Можливий ендосимбіоз (тобто з використанням пластиди в евкаріотічному організмі) спостерігався експериментально Okamoto Inouye (2005). Наприклад, гетеротрофних найпростіший організм Hatena діє як хижак, поки не заковтне зелену водорість, яка втрачає свої джгутики, цитоскелет і інші структури, а Hatena, будучи в цьому випадку моделлю господаря, перемикається на фотосинтетичний метаболізм, набуває здатності рухатися в напрямку світла (фототаксис) і втрачає свій апарат, який використовувався для підтримки стратегії гетеротрофного харчування.

Деякі свідчення проти теорії

ДНК мітохондрій не завжди має характер плазміди, а часто в лінійній формі, чого ніколи не спостерігається у еукаріот. У деяких мітохондріях і хлоропластах відмічена наявність сплайсингу.

Мітохондрії і пластиди, виділені поза клітиною, не здатні до самостійного існування;

Особливості механізмів елонгації, реплікації, транскрипції і ініціації в мітохондріях;

Своєрідність механізму белоксинтезирующей апарату мітохондрій, зокрема, будова рибосом (рибосоми мають варіабельні структуру і вага від 55 S до 75 S;

Неможливість пояснення виникнення гігантських мітохондрій і існування особливої мітохондріальної системи кінетопластиди.

Саме тому зараз вченими приймається існування синтетичної гіпотези походження еукаріот, що містить риси як автогенетічноі, так і симбиогенеза теорій і пояснює виникнення евкаріотічноі клітини шляхом послідовних симбіозів, самостійного Виникнення і вдосконалення певних систем (наприклад, ядерного апарату) і наголошує на важливій виняткову еволюційну роль горизонтального переносу генів.