Проповідь

Проповідь (Грец.) - у вузькому сенсі, християнське церковне повчання, що має своїм завданням розповісти і пояснити тим, хто чує вчення Ісуса Христа-офіційна назва в українському православ'ї - Слово.

Вчення про проповіді становить предмет особливої богословської науки - гомілетики. Головне питання в цьому вченні - про суть і природу проповіді - досі видається ще невирішеним і спірним. Йоганн Рейхлин і Еразм Роттердамський, як гуманісти, досліджуючи проповідничі твори стародавніх Отців Церкви, трактують про них поряд з творами язичницької, грецької та латинської літератури як про твори ораторського мистецтва, а в своїй гомілетиці мало звертають уваги на вчення про проповіді, що міститься в Св. Писанні. Звідси бере свій початок погляд багатьох гомілетов наступних часів, за яким при визначенні проповіді береться до уваги одна зовнішня її сторона - словесна форма, і сама природа проповіді визначається як виключно риторична, тобто проповідь представляється як би не має своїх особливих законів продукції, відноситься до тієї літературної області, яка називалася красномовством, або мистецтвом ораторським, і підлягає єдино правилами, які були створені ще в давнину для ораторства взагалі.

Проповідь

У новітній час вчення про природу проповіді стало обґрунтовуватися на засадах або раціоналістичних, або натуралістично-естетичних. За Шлейермахеру, проповідь - "акт художнього словесного уявлення або відтворення змісту особистого світогляду проповідника перед слухачами, що володіють тим же змістом". Т. Гарнак ( "Praktische Theologie", 1875) визначає проповідь як "акт слова в культі" або акт культу в слові, який в своїй продукції підпорядковується загальним логічним і естетичним законам слова і, зокрема, законам ораторського мистецтва.