Вернакулярний назва тварин

Вернакулярний назва тварин
Зміст статті
  1. Отже, мають місце кілька паралельних процесів
  2. Уніфікація вернакулярний назв

Наукова номенклатура передбачає існування великої кількості назв окремих об'єктів класифікації (напр., Пологів або рядів), які формують синонімічні ряди. Основний діючої назвою будь-якого біологічного таксону є його наукова назва, подана латині згідно з правилами вживання наукових назв тварин (Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури).

Однак нарівні з діючою науковою назвою, а нерідко і без неї, тварин називають вернакулярний назвами (від англ. Vernacular - народний, рідний, яке в свою чергу походить від лат. Vernaculus - домашній, рідний). Вернакулярний назви тварин є зручними для використання в довідкових виданнях та інтернеті, а також в освіті, в побуті і т.п. Вернакулярний назви окремих видів формують величезні синонімічні ряди, які включають різні діалектичні, місцеві, запозичені, художні та інші назви (напр., Пес і собака, лисиця і лисиця). Існують і регіональні особливості вживання тих чи інших назв (напр., Вивірка і білка, бабак і бабак). В окремих об'єктів класифікації існують спеціальні позначення окремих вікових або статевих груп (напр., кінь, лоша, кобила, жеребец- вівця і баран, бик, корова, теля, говяд). (Див. Також: імена)

У задачі номенклатури входить впорядкування не лише наукових, але і вернакулярний назв тварин. Першими повноцінними відомостями в Україні стали словники Івана Верхратського, Миколи Шарлеманя (1927), Олександра Маркевича і Костянтина Татарка (1983) та інших дослідників природи і зоологів. Різноманіття назв окремих зоологічних об'єктів (зокрема, хребетних тварин) і відсутність усталених переліків назв спонукало вчених до впорядкування нових переліків, що пов'язано не тільки з виправленням викривлень радянської епохи (наприклад, "вовк" замість "вовк" в словнику Маркевича і Татарка і багатьох інших невиправданих запозичень з суміжних мов), але і формування нових назв для видів, які раніше були відсутні або були невідомими в складі фауни України або не згадувалися в роботах українських вчених.

Отже, мають місце кілька паралельних процесів

Впорядкування раніше створеного різноманіття назв;

Приведення у відповідність існуючих назв тих чи інших таксонів;

Формування нових назв для новоопісаніх таксонів.
Все це вимагає складанні нових списків, які враховують поточні зміни складу фауну і зміни знань про систематики тварин. Такі розчищення проведено останнім часом для птахів (Фесенко, Бокотей, 2002) і частини ссавців (Загороднюк, 2001., 2008). Певний прогрес досягнутий в назівніцтві "рибоподібних" (круглоротих, хрящових і Променепері риб) фауни України (Мовчан, 2008).

Уніфікація вернакулярний назв

Широке застосування вернакулярний назв при створенні словників, визначників, довідників, підручників, науково-популярних статей і т.п. вимагає певного рівня уніфікації або принаймні формування синонімічних рядів. Такі завдання слід розділяти на рангами таксонів: 1) назви родів і видів і 2) назви вищих таксонів.

У цій області створені певні доробки щодо українських назв тварин.

Родове назва вживається, як правило, у формі іменника називного відмінка єдиного;

Видову назву вживається після родової (в наукових текстах) або перед нею (в популярних описах) у формі додатку або визначення, при цьому визначення може бути іменником і в такому випадку родова назва можна уникати (наприклад, кінь-тарпан -gt; кінь тарпан - gt; тарпан);

Назва сім'ї та частини вищих таксонів подають в уніфікованій формі шляхом додавання відповідних морфем до кореня родової назву. Зокрема, для сімей використовують морфеми "-ови / еві" або "-ачі": тхорів, Лилик, мишачі (мишов) і т.д. Для формування назв підрядів використовують морфему "-видно" (або "-Бачиш"), для рядів - морфему "-образні" (напр., Мишоподібні і мишоподібні). У частині випадків дослідники вважають за краще традиційним описовим назвам (напр., "Хижі" замість "псовиді" або "сови" замість "совоподібні").

Уніфікація власних описових назв вищих таксонів є невиправданою. Зокрема, назва таксона "гризуни" (= "мишоподібні") недоречно уніфікувати як "грізуноподібні", проте назва "дельфіноподібні" є виправданою, оскільки існує рід "дельфін" (Delphinus).