Уява

Уява

Уява - конструктивне, хоча не обов'язково творче застосування минулого чуттєвого досвіду, жвавого як образи в даному досвіді на ідейному рівні, яке в своїй сукупності не є відтворенням минулого переживання, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова більш- творчої, або наслідувальної, будучи творчим, якщо воно є само-розпочатої і само-сформованою, і наслідувальної, коли вона слід формуванню розпочатим і сформованим іншим (Джеймс Древер Словник психології - A Dictionary of Psychology by James Drever. Middlesex: Penguin Reference Books, 1952 - 1966)

Уява - уявлення, за відсутності реального предмета, або необгрунтоване припущення, або діяльність, породжує дане подання або припущення.

Уява - це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення. Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик особистості.

Індивідуальні особливості особистості надають уяві індивідуальне своєрідність. Чим багатше досвід людини, ніж розвинутіші інтереси і потреби - тим багатшим і різноманітнішим є уява. Тому стверджують про широкої і вузької, багату і збіднення фантазію людини. Так, в уяві художника переважають образи квітів і форм, а в уяві конструктора - зорові образи, що виражають геометричне відношення. Від емоційності конкретної людини залежить сила, динамічність і яскравість уяви.

Активна (довільна) уява - послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації "(К. Юнг)

Пасивна (мимовільне) уяву - послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки.

Продуктивна уява - в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється.

Репродуктивна уява - при використанні цього виду уяви стоїть завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує.

Конкретна уява - уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності.

Абстрактна уява - уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами.

Аглютинація - поєднання незьеднуваніх в реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася і і використовується в створенні казкових, міфічних героїв наприклад змій з трьома головами, пегас и др

Гіперболізація - перебільшення або применшення об'єкта і його частин.

Схематизація - згладжування відмінностей між предметами і виявлення подібності між ними.

Загостренння - підкреслення певних ознак об'єкта.

Типізація - виділення сутнісного в межах однорідних явищ, і його втілення в конкретному або абстрактному образі.

Функції уяви

Перша з них полягає в тому, що б представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, вирішуючи різні виникаючі завдання. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена. Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна хоча б частково задовольняти багато потреб, знімати породжує нові ними напруженість. Дана життєво важлива функції особливо підкреслюється і розробляється психоаналітичним напрямом зарубіжної психологічної науки. Третя функція уяви пов'язана з його участю в управлінні іншими психічними і фізіологічними процесами, зокрема волею, увагою, пам'яттю, мовою, переживаннями. За допомогою штучно створюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події і процеси. За допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловами і т.д. Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій - здібності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами. П'ята функція уяви - планування і програмування діяльності, складання певних програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.