Обчислювальна хімія

Відео: Анатолій Шипіцин - Історії розвитку обчислювальних пристроїв

Не варто плутати з комп`ютерної хімією. обчислювальна хімія (Англ. computational chemistry, часто називається також комп`ютерної хімію, але остання є більш широким поняттям і включає в себе ще інші дисципліни) - розділ хімії, який використовує принципи інформатики для вирішення хімічних завдань. Обчислювальна хімія використовує результати теоретичної хімії, включення в комп`ютерні програми, для розрахунків хімічної структури, хімічних і фізичних властивостей речовин і їх сумішей в різних агрегатних станах. Зазвичай результати обчислювальної хімії доповнюють інформацію отриману хімічними і фізичними експериментами, хоча часто вона використовується для передбачення властивостей і хімічних явищ, ще не спостерігалися експериментально. Обчислювальна хімія широко використовується для розробки нових ліків і матеріалів.


Одна молекулярна формула може відображати величезна кількість різних ізомерів. Ситуація ускладнюється також існуванням великої кількості конформеров. Кожна така структура (стабільна) має локальний мінімум на енергетичній поверхні (так званої поверхні потенційної енергії (ППЕ)), тобто поверхні залежно сумарної енергії (тобто електронної енергії плюс енергії відштовхування між ядрами) від координат всіх ядер цієї структури. Стаціонарної точкою є така геометрія, при якій всі похідні енергії по відношенню до всіх можливих зсувів ядра рівні нулю. Локальним енергетичним мінімум є така стаціонарна точка, в якій всі такі зміщення призводять до зростання енергії. Локальний мінімум, який лежить низька на ППЕ серед всіх інших, називається глобальним мінімум і відноситься до стійкої конфігурації ядер, а отже до стійкого ізомери. якщо тільки одне зміна по координаті призводить до зменшення загальної енергії в обох напрямках, то така стаціонарна точка називається перехідним станом, а координата - координатою реакції. Процес виявлення стаціонарної точки (точок) називається оптимізацією геометрії.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!