Артур шопенгауер

Артур Шопенгауер (Нім. Arthur Schopenhauer * 22 січня 1788, Данциг (нині Гданськ) - † 21 вересня 1860, Франкфурт-на-Майні) - німецький філософ.
Артур Шопенгауер народився в сім'ї данцигський банкіра в 1788 році. Його мати - відома німецька пісменніця Анна Шопенгауер після смерті чоловіка переселилася у Веймар. Глибоко вражений смертю батька, майбутній філософ деякий час займався комерційною діяльністю, яка була йому глибоко огидною.
Уже в юності в його характері виявляються задатки песимізму, які наклали відбиток на його життя і життєву рефлексію.
Улюбленою книгою Шопенгауера була Упанішади.

Артур шопенгауер
Зміст статті
  1. Берлін і навчання Шопенгауера
  2. Свобода і необхідність у вченні філософа

Шопенгауер боявся людей. Спав зі зброєю під подушкою. Любив свою собачку Атму. Після смерті домашнього улюбленця, господар підняв йому пам'ятник.
Коли Артуру виповнилося 21 рік, він вступив до Геттінгенського університету, на медичний факультет, а під впливом Г. Е. Шульца зацікавився філософією. У 1811 р він перемагав в Берлін, де в той час був дуже уславлений Фіхте. Через два роки Шопенгауер випустив свою першу роботу: "Про чотірьохякісній корінь достатньої підстави". Навесні 1814 року він переселився в Дрезден, де і була написана головна його робота "Світ як воля і уявлення" (1818).

Берлін і навчання Шопенгауера

З 1820 по 1831 Шопенгауер працював в Берліні приват-доцентом. Тут проявилися характер філософа і його безкомпромісність у поглядах на філософію - викладаючи, він спеціально ставив свої лекції в розкладі на годинник, коли читав Гегель. Зрозуміло, студенти переважно віддавали перевагу останньому (вчення Гегеля тоді саме стало "ядром" європейської філософії). Шопенгауер не на жарт гнівався і не приховував свого презирства до Гегеля, називаючи його вчення вершиною тупості і недалекоглядності (втім, в тому ж дусі він висловлювався про всі тодішні течії в філософії, називаючи свою філософію єдино правильною). Згодом філософ відмовився від викладацької діяльності і іншу частину життя провів у Франкфурті-на-Майні, де і помер в 1860 р Перед смертю Шопенгауера запитали, де він бажає бути похованим. На що філософ відповів: "Не важливо: вони все одно мене знайдуть.

Вчення Шопенгауера - об'єктивний ідеалізм у поєднанні з ідеалізмом суб'єктивним. Специфічною особливістю його вчення є волюнтаризм. Шопенгауер услід за Кантом розрізняє "річ у собі" і "явища". "Річ у собі", на його думку, піддається пізнанню, це не що інше, як "воля". "Воля" становить абсолютний початок будь-якого буття, вона породжує явища або уявлення.

Свобода і необхідність у вченні філософа

Вчення про свободу і необхідність. Як річ в собі, воля завжди абсолютно вільна. Вся сукупність явищ природи навпаки, підкоряється закону достатньої причини і існує, тобто є необхідним. Людина теж явище, тому її дії в емпіричному світі необхідні. Це означає, що всі акти волі визначаються мотивами, незалежними від суб'єкта. Характер кожної людини фатально реагує на всі мотиви і спонукання, виключаючи будь-які довільні дії. Людина - раб свого характеру.

Песимізм Шопенгауера. Людське життя неодмінно протікає між бажанням і задоволенням. Бажання за своєю природою - страждання, задоволення страждання швидко переповнює людини, мета представляється примарною, володіння нею втрачає привабливість. Як тільки потреба задоволена, в життя приходять перенасичення і нудьга, які залишають відбиток відчаю навіть на забезпечених і щасливих. Те, що називають щастям, завжди негативна характеристика і зводиться лише до позбавлення страждання. Але далі або нове страждання, або нудьга. Страждання притаманне життя, і від випадку залежить усунення не страждання, а лише його конкретної форми.