Капіляр (біологія)

Капіляр (біологія)

Капіляри, гемокапіляр (Лат. capillaris) - найтонші кровоносні судини, які виконують основну функцію кровоносної системи з обміну речовин між кров'ю і тканинами, грають роль гістогематичні бар'єри, а також забезпечують мікроциркуляцію.

Гемодинамічні умови в капілярах характеризуються низьким тиском (25-30 мм.рт.ст. на артеріальному кінці і 8-12 - на венозному) і малою швидкістю кровотоку (0,5 мм / с). Це найтонші судини.

Латинське слово capillaris означає "власний", хоча переважна більшість капілярів тонші за людську волосину. Просвіт капілярів іноді менше, ніж діаметр еритроцитів (3-5 мкм), однак є і великі капіляри діаметром понад 20-30 мкм, так звані синусоїдного капіляри і лакуни. Середня довжина капіляра 0,7-0,8 мм, площа поперечного розрізу 30 мкм 2. Капіляри - найчисленніші судини організму.

Будова капілярів

Основному капіляри утворюють сітку, але можуть формувати і петлі (наприклад, в сосочках шкіри і синовіальних волосках суглобів), а також клубочки (в нирці). Різні органи мають різний рівень розвитку капілярної сітки. Наприклад, в шкірі на 1 мм 2 є 40 капілярів, а в м'язах - близько 1000. Значний розвиток капілярної мережі має сіра речовина органів центральної нервової системи (ЦНС), ендокринні залози, скелетні м'язи, серце, жирова тканина.

Стінка капілярів дуже тонка: вона утворена ендотелієм, базальноїмембраною і перицитів.
Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діаметра просвіту капіляри класифікують на:

Соматичного типу діаметром до 10мкм, що мають нефенестрованій ендотелій і суцільну базальну мебран- вони локалізуються в шкірі, м'язової тканини, серці, головному мозге.
кпіляри вісцерального типу, що містять відкритий фенестрованій ендотелій і суцільну базальну мембрану- локалізується в ниркових клубочках, ворсинках тонкої кишки, залозах внутрішньої секреціі.
капіляри синусоїдального типу, що містять фенестри в ендотелії і пори у базальній мембране- розташований в органах кровотворення, печінки.