Урбен левер`є

Відео: Космічна експедиція (11 серія) Леверье і Фламмарион

Урбен Жан Жозеф Левер`є (Фр. Urbain Jean Joseph Le Verrier * 11 березня 1811 - † 23 вересня 1877) - французький астроном, автор праць про зміну довжину ексцентриситету (подовження) орбіти Землі в часі. (Опубліковані в 1843), член Паризької АН (1846).
Знаменитість Левер`є принесло відкриття планети Нептун "на кінчику пера» в 1845 році.
Народився в Сен-Ло (Нормандія). У 1833 закінчив Політехнічну школу в Парижі. Потім займався дослідженнями в області хімії під керівництвом Ж.Л.Гей-Люссака. У 1837-1846 викладав астрономію в Політехнічній школі, в 1846 очолив створену спеціально для нього в Паризькому університеті кафедру небесної механіки, в 1849 - кафедру астрономії. На запрошення Франсуа Араго прийшов в Паризьку обсерваторію- в 1854-1870 і 1872-1877 був директором цієї обсерваторії.


Наукові роботи відносяться до небесної механіки. Досліджував неправильності в русі Урана і незалежно від Дж.К.Адамса обчислив масу і орбіту невідомої планети, надає дію на Уран і виводить планету з рівноваги. 23 вересня 1846 І. Г. Галле в Берлінській обсерваторії відкрив нову планету поблизу місця, зазначеного Левер`є (названа Нептуном. У 1839 опублікував результати розрахунків взаємних збурень планет і довів стійкість Сонячної системи. У 1849 приступив до переробки теорії руху всіх великих планет Сонячної системи, проводячи обчислення з більшою точністю, ніж це робив П. С. Лаплас, і порівнюючи їх результати з даними точних спостережень. Таблиці Леверье до теперішнього часу використовуються при складанні щорічників поряд з пізніми таблицями і С. Ньюкомен. В результаті тривалих досліджень руху Меркурія показав в 1859, що в швидкості зсуву перигелію планети складова (38 "на століття), яка не може бути пояснена впливом відомих тіл Сонячної системи-постулював існування інтрамеркуріальноі планети (Вулкан), яка могла б викликати таке обурення Згодом ця складова в русі перигелію Меркурія була пояснена на основі загальної теорії відносності. Ряд інших робіт присвячений вивченню орбіт періодичних комет і метеорних потоків, дослідженню можливості освіти астероїдів в результаті розпаду планети під дією приливних сил Юпітера. Є засновником Міжнародної метеорологічної служби.
Член Лондонського королівського товариства (1847), іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1848).
Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1846), дві Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1868 1876).

Увага, тільки СЬОГОДНІ!