Франсуа араго

Відео: Vid o clip Lyc e Arag

Франсуа-Жан-Домінік Араго (Фр. Francois Jean Dominique Arago, кат. Francesc Joan Domenec Arago - Франсеск-Жуан-Думенак Араго- 26 лютого 1786 - 2 жовтня 1853) - французький вчений і політичний діяч каталонського походження.
Член Паризької академії наук (з 1809 р) і її секретар (з 1830 р). З 1851 року - директор Паризької астрономічної обсерваторії.
Відомий працями з астрономії, оптики, електромагнетизму, метеорології і фізичної географії. Дослідженнями спектрального складу світла, яке приходить до Землі від змінної зірки Алголь, Араго довів, що в міжзоряному просторі швидкості поширення світла всіх кольорів однакові (див. Дисперсія світла).
Франсуа Араго народився в Естагелі (поблизу Перпиньяна). У 1803-1805 навчався в Політехнічній школі в Парижі. У 1805 був призначений секретарем Бюро довгот, в 1805-1809 як співробітник цього бюро працював в геодезичній експедиції в Іспанії. У 1809-1831 - професор Політехнічної школи, з 1830 - директор Паризької обсерваторії.


У 1830-1848 - член палати депутатів, двічі призначався президентом Паризької муніципальної ради. Після Лютневої революції 1848 увійшов до складу тимчасового уряду, спочатку займав пост міністра флоту і армії, потім - президента Виконавчого комітету.
Наукові роботи відносяться до оптики, електромагнетизму, астрополяріметріі, а також до історії астрономії, фізики і математики. Відкрив (1811) хроматичну поляризацію світла, сформулював (1811) умови, необхідні для виникнення кілець Ньютона, вперше спостерігав (1812) обертання площини поляризації в кварці, відкрив часткову поляризацію світла при віддзеркаленні і заломленні. Першим спостерігав (1820) намагнічення залізної тирси електричним струмом, відкрив (1824) магнетизм обертання - дія металевого диска, що обертається на магнітну стрілку.
Створив ряд оптичних приладів для астрономії, фізики і метеорології. У 1811 сконструював полярископ для визначення ступеня поляризації. За допомогою цього приладу вперше вивчив поляризацію випромінювання сонячної корони, кометних хвостів, поверхні Місяця-зазначив, що поляризація світла від місячних морів більше, ніж від материкових ділянок. У 1815 створив ціанометр для вимірювання ступеня блакиті неба (пізніше цей прилад використовувався для визначення глибини моря). У 1833 побудував фотометрію для визначення блиску зірок. Удосконалив окулярний мікрометр для вимірювання малих кутів і визначав з його допомогою діаметри планет.


Ряд досліджень присвячена атмосферній оптиці. У 1805-1806 разом з Ж. Б. Біо вивчав фактори, що впливають на рефракцію світла в земній атмосфері, і експериментально довів, що головними є температура і тиск повітря, а вплив вологості неістотний. Пояснив мерехтіння зірок явищем інтерференції і асиметрією шарів атмосфери щодо спостерігача. У 1809 знайшов, що випромінювання денного неба частково поляризоване і що максимальна поляризація спостерігається в 90 від Сонця, знайшов точку на небі з нульовою поляризацією (нейтральна точка Араго).
Зробив великий вплив на французьку науку. Підтримав А. Френеля в розробці хвильової теорії світла. За його вказівками Іполит Фізо і Леон Фуко виміряли швидкість світла і отримали перші фотографії Сонця, а Урбен Левер`є зайнявся вивченням руху Урана, що привело його до відкриття Нептуна.
Араго був талановитим популяризатором науки. З 1813 по 1846 регулярно читав в Паризької обсерваторії лекції для широкої публіки. Автор «Популярною астрономії» (т. 1-4, 1854-1857- в рос.пер «загальнозрозумілих астрономія», 1861), а також «біографій знаменитих астрономів, фізиків і геометрів» (рос.пер. Т. 1-3, 1859-1861).
Іноземний почесний член Петербурзької АН (1829).

Увага, тільки СЬОГОДНІ!