Імунопатологія

Імунопатологія (Від імунітет і патологія) - розділ імунології, присвячений вивченню процесів, що виникають внаслідок шкідливої дії на клітини і тканини організму імунологічних реакцій.

У строгому сенсі термін иммунопатология означає захворювання, що виникають в результаті пошкодження власних тканин і органів організму під впливом аутоагрессивних антитіл або сенсибілізованих лімфоїдних клітин.

Імунопатологія

Також замість терміна "иммунопатология" можна вікорістосувати "Патологія імунної системи", "Захворювання імунної системи".

Дослідження в іммунопатологіі

У 1899 І. І. Мечников встановив, що еритроцити, лейкоцити, сперматозоїди і інші клітини, введені в організм тварин, викликають утворення специфічних антитіл - цитотоксинов (гемолізини, лейкотоксини, спермотоксини, нефротоксини і зокрема аутолізіни). Надалі вивчалися антигенні особливості патологічно змінених власних тканин і органів (аутоалергію), проводився аналіз імунологічних процесів, що виникають внаслідок пересадки тканин і органів (тканинна несумісність) і т.п.

Початок досліджень

Поглиблене дослідження процесів іммунопатологіі почалося в 1939 з робіт німецького вченого Ф. Ф. Швенкера і французького вченого Ф. С. Комплюайе, які, вводячи тварині емульсію нирки, змішану з стафілококовим або стрептококовим токсином, виявляли в крові цієї тварини протініркові антитіла. У 1945 американськими вченими П. Кавелті і Е. Кавелті було експериментально доведено, що введення в організм тварин гемолітичного стрептокока в суміші з тканиною нирок викликає гломерулонефрит, а з тканиною серця - міокардит. При цьому виникають агресивні аутоантитіла, специфічно пошкоджували нормальні клітини нирки або серця, набувають властивостей аутоантигенов. У 1955 німецький учений А. Бенко об'єднав всі ці процеси терміном "аутоагресія", німецькі вчені П. Мішер і К. А. Форлендер розглядали ці процеси як іммунопатологіі (1963), а радянський алерголог А. Д. Адо (1967) вважав, що иммунопатология - це одна з форм алергії.

Причини виникнення
Виникнення аутоіммунних реакцій, згідно з сучасними уявленнями, може бути обумовлено: по-перше, сенсибілізацією екзогенними ( "зовнішніми") антігенамі- по-друге, впливом різних зовнішніх чинників (інфекційних, хімічних, фізичних та інших), що викликають зміну клітинних антигенів, і, по-третє, генетичними змінами в лімфоїдній системі.
Групи імунопатології
Патологія імунної системи може розвиватися в тре напрямках:

Гіперчутливість - імунна відповідь надмірної інтенсивності.
Імунодефіцит - неефективна імунну відповідь.
Аутоімунні захворювання - реакція на власні антигени.