Абстракція

Абстракція (Лат. abstractio - відволікання) - одна з основних операцій мислення, а так само метод наукового дослідження, полягає в тому, що суб'єкт, відокремлюючи будь-які ознаки досліджуваного, відволікається від інших, не враховуються його неістотні сторони і ознаки. Це дозволяє спрощувати картину досліджуваного явища, і розглядати його як би в "чистому вигляді".

Абстракція
Зміст статті
  1. Види абстракції
  2. Абстракція і чуттєве відображення
  3. Абстракція в діалектиці

Абстракція - процес уявного ізолювання, "виривання" окремого предмета, ставлення властивості з сукупності предметів, підношень, властивостей.

Абстракція означає також результат процесу абстрагування - поняття, категорії, наприклад, якість і кількість, істина і т.д.). Абстракція - проникненням мислення вглиб предмета, від явища до сутності, є способом переробки споглядання і уявлень в поняття. Абстракція розчленовує, розриває, омертвляються, огрубляет, схематизує цілісну, рухливу дійсність, в окремо взятій абстракції суб'єкт підходить від дійсності. Але саме це забезпечує вивчення окремих сторін предмета в чистому вигляді і таким чином проникнення в їх сутність.

Види абстракції

Логіка розглядає конкретні види і способи абстракції: ізолюючу, узагальнюючу, визначення через абстракцію, абстракція ототожнення, абстракція потенційної здійсненності, абстракція актуальної нескінченності і ін.

Результатом цього процесу є побудова розумового продукту (поняття, моделі, теорії, опису, закону, класифікації та ін.).

Однобічність А. знімається розвитком пізнання в цілому, в якому А. становить лише момент, зникаючий в процесі відображення конкретної дійсності в її загальної зв'язку і розвитку.

Один з моментів пізнання, що полягає в думках відділенні і виділенні в самостійні об'єкти окремих сторін, властивостей, відносин певних предметів пізнання.

Абстракція і чуттєве відображення

Абстракція виступає за безпосередньої чуттєво-образному відображенні навколишнього середовища, коли одні властивості останнього стають орієнтирами для сприйняття і дії, а інші ігноруються.

Абстракція є необхідною умовою категоризації. За допомогою абстракції формуються узагальнені образи реальності, що дозволяють виділити в ній значущі для діяльності зв'язки і відносини об'єктів, відокремивши їх від інших.

Коли ж відкидаються істотні ознаки, абстракція набуває малозмістовні, поверхневого характеру. В цьому випадку абстрактними називаються порожні, відірвані від реальності міркування і поняття.

Вірна дійсності абстракція, полягає в такому спрощення нерозчленованого різноманіття явищ, яке робить думка більш ємною завдяки її зосередженості на істотному для даної пізнавальної ситуації.

Абстракція в діалектиці

Матеріалістична діалектика розглядає абстракцію в нерозривному зв'язку з аналізом і синтезом, узагальненням та ін. Категоріями. А. є передумовою відтворення конкретного в мисленні (див. Сходження мислення від абстрактного до конкретного). Метафізична абсолютизація абстракції, перетворення їх в об'єктивно реальні сутності є одним з гносеологічних коренів ідеалізму.

Абстракція має межу, який визначається природою самого об'єкта і завданнями пізнання. У разі виходу за ці межі абстракції стає помилковою.

Правомірність тих чи інших абстракцій, істинність їх в кінцевому підсумку перевіряється практикою.